Петро I — доповіді по темі: Петро I і його реформи

Історичні Особистості
Доповідь: Петро I і його реформи
ПЕТРО I І ЙОГО РЕФОРМИ
ЗМІСТ
Введення
Історичні умови й передумови петровских реформ
Військова реформа
Реформа органів влади й керування
Реформа станового пристрою російського суспільства
Церковна реформа
Реформа в області культури й побуту
Підсумки реформ
Соціально-економічний розвиток і соціальна політика уряду в першій чверті XVIII в
Сучасні аспекти реформ
Реформи Петра й особливий шлях Росії
Список використаних джерел
"Він сподівався грозою влади викликати самодіяльність у поневоленому суспільстві й через
рабовласницьке дворянство оселити в Росії європейську науку, народну освіту як необхідна умова суспільної самодіяльності, хотів, щоб раб, залишаючись рабом, діяв свідомо й вільно. Спільна дія деспотизму й волі, освіти й рабства - це політична квадратура кола, загадка, що дозволялася в нас із часів Петра два століття й досі недозволена ".
В. Ключевский Особистість Петра I ( 1672-1725) по праву ставиться до плеяди яскравих історичних діячів світового масштабу. Багато досліджень і художніх творів присвячено перетворенням, пов'язаним з його ім'ям. Історики й письменники по-різному, часом прямо протилежно, оцінювали особистість Петра I і значення його реформ
Уже сучасники Петра I розділилися на два табори: прихильників і супротивників його
перетворень. Суперечка тривала й пізніше. В XVIII в. М. В. Ломоносов славив Петра,
захоплювався його діяльністю. А небагато пізніше історик Карамзин обвинувачував Петра в зраді "істинно росіянином" початкам життя, а його реформи назвав "блискучою помилкою".
Наприкінці XVII в., коли на російському престолі виявився молодий цар Петро I, наша країна
переживала переломний момент своєї історії. У Росії, на відміну від основних
західноєвропейських країн, майже не було великих промислових підприємств, здатних забезпечити країну зброєю, тканинами, сільськогосподарськими знаряддями. Вона не мала виходу до морів - ні до Чорного, ні до Балтійського, через які могла б розвивати зовнішню торгівлю
Не мала тому Росія й власний військовий флот, що охороняв би неї рубежі
Сухопутна армія будувалася по застарілих принципах і складалася головним чином з
дворянського ополчення. Дворяни неохоче залишали свої маєтки для військових походів, їхнє озброєння й військова виучка відставала від передових європейських армій
Між старим, родовитим боярством і служивими людьми - дворянами йшла запекла боротьба за владу. У країні відбувалися безперервні повстання селян і міських низів, які боролися й проти дворян, і проти бояр, тому що вони всі були феодалами-кріпосниками
Росія залучала до себе жадібні погляди сусідніх держав - Швеції, Мовлення Посполитой,
які не ладь були захопити й підкорити собі росіяни землі
Необхідно було реорганізувати армію, побудувати флот, опанувати узбережжям моря, створити вітчизняну промисловість, перешикувати систему керування країною
Для корінного ламання старого укладу Росії потрібний був розумний і талановитий керівник, неабияка людина. Таким і виявився Петро I.
Петро не тільки осяг веління часу, але й віддав на службу цьому велінню весь свій
неабиякий талант, завзятість одержимого, властивій російській людині терпіння й уміння додати справі державний розмах. Петро владно вторгався в усі сфери життя країни й набагато прискорив розвиток початків, отриманих внаследство.
Історія Росії до Петра Великого й після нього знала чимало реформ. головну відмінність
Петровских перетворень від реформ попереднього й наступного часу полягало в тому, що Петровские носили всеосяжний характер, охоплювали всі сторони життя народу, у той час як інші впроваджували нововведення, касавшиеся лише окремих сфер життя суспільства й держави Ми, люди кінця XX століття, не можемо повною мірою оцінити вибуховий ефект Петровских реформ у Росії. Люди минулого, XIX століття сприймали їх гостріше, глибше. От що писав про значення Петра сучасник Пушкіна історик М. Н. Погодин в 1841 році, тобто майже півтора сторіччя після великих реформ першої чверті XVIII століття: "У руках (Петра) кінці всіх наших ниток з'єднуються в одному вузлі. Куди ми не оглянемося, скрізь зустрічаємося із цієї колоссальною фигурою, що кидає від себе довгу тінь на все наше минуле й навіть
застить нам древню історію, що у теперішню мінуту усе ще начебто тримає свою руку над нами, і якої, здається, ніколи не втратимо ми з виду, як би далеко не пішли ми в майбутнє".
Створене в Росії Петром пережило й покоління Погодина, і наступні покоління
Наприклад, останній рекрутський набір відбувся в 1874 році, тобто через 170 років після першого (1705) . Сенат проіснував з 1711 по грудень 1917 р., тобто 206 років; синодальний пристрій православної церкви залишалося незмінним з 1721 по 1918 р., тобто протягом 197 років, система подушної податі була скасована лише в 1887 р., тобто 163 року через послу її введення в 1724 г.
Інакше кажучи, в історії Росії ми знайдемо небагато свідомо створених людиною
інститутів, які проіснували б так довго, зробивши настільки сильний вплив на всі сторони громадського життя. Більше того, деякі принципи й стереотипи політичної свідомості, вироблені або остаточно закріплені при Петрові, живучі дотепер; часом у нових словесних одягах вони існують як традиційні елементи нашого мислення й бщественного поводження.
ІСТОРИЧНІ УМОВИ Й ПЕРЕДУМОВИ ПЕТРОВСКИХ РЕФОРМ
Країна стояла напередодні великих перетворень. Які ж були передумови петровских реформ?
Росія була відсталою країною. Ця відсталість являла собою серйозну небезпеку для незалежності російського народу
Промисловість по своїй структурі була кріпосницької, а по обсязі продукції значно уступала промисловості західноєвропейських країн
Російське військо в значній своїй частині складалося з відсталого дворянського ополчення й стрільців, погано збройних і навчених. Складний і неповороткий приказний
державний апарат, на чолі якого стояла боярська аристократія, не відповідав
потребам країни
Відставала Русь і в області духовної культури. У народні маси освіта майже не
проникало, і навіть у правлячих колах чимало було неосвічених і зовсім неписьменних людей
Росія XVII століття самим ходом історичного розвитку було поставлено перед необхідністю корінних реформ, тому що тільки таким шляхом могла забезпечити собі гідне місце серед держав Заходу й Сходу
Слід зазначити, що до цього часу історії нашої країни вже відбулися значні зрушення в неї розвитку
Виникли перші промислові підприємства мануфактурного типу, росли кустарні промисли, ремесла, розвивалася торгівля сільгосппродуктами. Безупинно зростав суспільний і географічний поділ праці - основа сформованого й всеросійського ринку, що розвивається. Місто відділялося від села. Виділялися промислові й землеробські райони
Розвивалася внутрішня й зовнішня торгівля
У другій половині XVII століття починає змінюватися характер державного ладу на Русі, усе більш чітко оформляється абсолютизм
Одержали подальший розвиток російська культура й науки: математика й механіка, фізика й хімія, географія й ботаніка, астрономія й "рудознатство". Козаки-Землепроходци відкрили ряд нових земель Всибири.
Бєлінський був прав, коли говорив про справи й людей допетровської Росії: "Боже мій, які епохи, які особи! Так їх стало б декільком Шекспирам і Вальтерам Скоттам! " XVII століття було часом, коли Росія встановила постійне спілкування із Західною Європою, зав'язала з нею більше тісні торговельні й дипломатичні зв'язки, використовувала її техніку й науку, сприймала її культуру й освіту. Учачись і запозичаючи, Росія розвивалася самостійно, брала тільки те, що було їй потрібно, і тільки тоді, коли це було необхідно. Це був час нагромадження сил російського народу, що дало можливість здійснити підготовлені самим ходом історичного розвитку Росії грандіозні реформи Петра
Реформи Петра була підготовлена всієї попередніх історій народу, "були потрібні
народом". Уже до Петра написана була досить цільна перетворювальна програма, багато в чому, що збігалася з реформами Петра, в іншому шедшая навіть далі них. Підготовлялося перетворення взагалі, яких при мирному ході справ могло рассрочиться на цілий ряд поколінь. Реформа, як вона була виконана Петром, була його особистою справою, справою безприкладно насильницьким і, однак, мимовільним і необхідним. Зовнішні небезпеки держави випереджали природний ріст народу, що закоснів у своєму розвитку. Відновлення Росії не можна було надавати поступовій тихій роботі часу, підштовхува_ не насильно.
Реформи торкнулися буквально всіх сторін життя російської держави й російського народу, однак до основного з них варто віднести наступні реформи: військову, органів влади й керування, станового пристрою російського суспільства, податную, церковну, а також в області культури й побуту
Слід зазначити, що основною рушійною силою петровских реформ стала війна.
ВІЙСЬКОВА РЕФОРМА
У цей період відбувається корінна реорганізація збройних сил. У Росії створюється