Письменники Франції. Т. Панська. Жан Жак Руссо (1712 — 1778)

Письменники Франції
Т. Панська. Жан Жак Руссо (1712 - 1778)

Т. Панська.
ЖАН ЖАК РУССО (1712 - 1778)

ХВИЛИННА ОМАНА

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - швидко, щоб прийти якомога раніше. Дерева по краях дороги, підстрижені по тамтешній моді, майже не давали тіні, і часто, знемагаючи від жари й утоми, я простирався на землі, не в силах продовжувати шлях. Треба було сповільнити крок,- я став брати із собою яку- нибудь книгу. Один раз я взяв «Меркюр де Франс» і, перегортаючи його на ходу, раптом побачив питання, запропонований академією міста Діжона для твору на премію майбутнього року: « чиСприяло розвиток наук і мистецтв погіршенню або поліпшенню вдач?» У ту мить, коли я прочитав питання, переді мною відкрився новий мир, і я сам став іншою людиною...

Весь подальший хід мого життя й всі мої прикрості й нещастя були неминучим наслідком цієї мінути омани».

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - академії відкрило перед ним нові обрії, тому що дала вихід тим думкам, які зріли в його свідомості. Жан Жак Руссо народився в Женеві в 1712 році й ріс без матері, що вмерла при його народженні. Бідняк, син годинникаря, він провчився два роки в пасторській школі й у тринадцятилітньому віці почав трудове життя: спочатку служив клерком у нотаріуса, потім учнем у гравера, а в 1728 році пішов пішки з Женеви й вів життя бездомного блукача.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - і гірке життя, повне праці й запеклої боротьби. Щоб заробити скромні засоби до існування, йому доводилося нерідко міняти заняття: він був лакеєм у багатому будинку, був злиденним бурлакою й семінаристом, учителем музики в Лозанні й секретарем французького посла у Венеції. Його життєвий досвід різноманітний, коло його інтересів надзвичайно широкий.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - уроків музики, які дала йому г-г- жа де Варанс, кілька місяців співочої школи, бесіди на музичні теми зі знавцями й дилетантами, а головне - завзяті самостійні заняття дозволили геніальному самоучці стати не тільки вчителем музики, але й композитором і музичним теоретиком. Міркуючи над труднощами вивчення нотної грамоти, молодий музикант прийнявся за розробку нового, спрощеного методу запису нот, заміняючи лінійки й кружки цифровими позначеннями. Як тільки робота була завершена, Руссо відправився в Париж.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - з них яку- нибудь вигоду».

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - музиці й зав'язав знайомства з найвидатнішими з передових людей Парижа. До цих років ставиться початок його дружби з Дідро й знайомство з Вольтером, пізніше - з Даламбером, Кондильяком, Гриммом. Продовжуючи жити випадковими заробітками, Руссо брав участь у літературному й музичному житті столиці; написана їм в 1744 році опера «Галантні музи» принесла йому деяку популярність. Роком пізніше він разом з Рамо й Вольтером працював над оперою «Принцеса Наварри». От цікавий випадок співробітництва: з жодним з них Руссо не був дружний. Рамо був завжди предметом його запеклих полемічних нападок, а взаємна ворожість, що незабаром розділила Руссо й Вольтера, загальновідома й породила целую літературу, виконану здогадів і кривотолков. Крім відмінності характерів, були між ними й ідейні розбіжності. З 1747 року за пропозицією Дідро Руссо почав писати статті для «Енциклопедії», вступивши в співдружність великих людей, які, по вираженню енгельса, «просвіщали голови для революції, що наближалася,» (1). [1. К. Маркс і Ф. енгельс, Твір, т. 20, стор. 16.]

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - парламенту. А в 1749 році вийшло знамените «Лист про сліпі в повчання видючим». Тут з такою глибиною й блиском філософія матеріалізму протипоставлена ідеалістичним навчанням, з такою сміливістю, так переконано оспаривается буття божие, що, хоча книга й вийшла без ім'я автора, поліція без праці напала на його слід і заточила Дідро в тюремну вежу Венсенского замка.

«Проїжджаючи Венсен, я відчув побачивши вежі, що серце моє готове розірватися від туги», - писав Руссо, і, коли через якийсь час режим арештованого був зм'якшений - з вежі він був переведений у замок і одержав дозвіл зустрічатися в парку із друзями,- Руссо поспішив у Венсен обійняти опального друга. Він став відвідувати Дідро регулярно й направлявся у Венсен, коли ми побачили його вперше. І, звичайно, він ішов пішки - вільних грошей на фіакр майже ніколи не бувало.

чиСприяло розвиток наук і мистецтв погіршенню або поліпшенню вдач? - запитувала Дижонская академія. Чи корисні науки й мистецтва? Гарн або дурному вчать вони людей? Своє міркування на цю тему Руссо почав писати зараз же - олівцем на обривку паперу, присівши під деревом, що майже не давало тіні. Як відповіли б на це питання великі мужі стародавності? Чому нас учить досвід поколінь? З найбільшим натхненням і підйомом він відповідав на ці питання; він продовжував роботу над своїм твором по ночах, забувши про відпочинок і сон, знаходив переконливі приклади, підбирав доказу, вимовляв красномовні тиради, а ранком диктував продумане за ніч доморослому секретареві - своїй майбутній тещі, бабі Левассер.

Плід безсонних ночей і безустанної роботи думки, написана з ентузіазмом, із хвилюванням, дисертація незабаром була готова, відправлена в Діжон і визнана гідною нагороди за 1750 рік. І отут вибухнула бура: «Міркування» Руссо викликало величезну кількість відповідей, заперечень, памфлетів, споровши; Руссо відповідав лише на деякі з них, і двома роками пізніше він підвів підсумки цієї полеміки в передмові до своєї юнацької комедії «Нарцис».

Справа в тому, що на питання, поставлений у заголовку «Міркування», молодий філософ відповів жагучою тирадою про руйнівний вплив наук і мистецтв на суспільну моральність, про шкоду й зло, породжуваному цивілізацією. Мистецтво вороже чесноти, затверджував він, і, підточуючи суспільну мораль, воно приводить до катастрофи держав і загибелі цілих народів. Чи не дивно, що в епоху, коли розвиток точних наук і численні подорожі розширювали знання про світ, коли поряд з математикою, фізикою, природознавством, астрономією бурхливо розвивалися географія, археологія й історія, а передові мислителі споруджували в славу людських пізнань і людської праці величний пам'ятник - багатотомну «Енциклопедію наук, мистецтв і ремесел»,- Жан Жак Руссо, співробітник «Енциклопедії», композитор і драматург, виступив з різким осудом науки, мистецтва, цивілізації?

У передмові до «Нарциса» Руссо писала: «Правда, коли- нибудь люди зможуть сказати про мене: «Цей настільки лютий ворог наук і мистецтв проте писав і друкував театральні п'єси», і ці слова, зізнаюся, будуть дуже гіркою сатирою, але не на мене, а на мою епоху».

Втім, якщо вчитатися в «Міркування» Руссо, те вже з перших сторінок стає зрозумілим характер і зміст його виступу проти мистецтва. «У той час як уряди й закони піклуються про безпеку й благополуччя поєднуваних ними людей, науки, література й мистецтва, які менш деспотичні, але, бути може, більше могутні, прикрашають гірляндами квітів залізні ланцюги, що сковують людей, заглушають властивим людям свідомість споконвічної волі, для якого вони, здавалося, були породжені, змушують їх любити своє рабство... Потреба спорудила трони,- науки й мистецтва зміцнили їх».

Цивілізовані народи втратили щиру чесноту природних вдач, галантна вишуканість їхніх манер не може служити їй заміною. «Саме під грубим одягом працівника, а не під парчею придворного виявиться сильне й міцне тіло. Прикраси не менш далекі й чесноти, що є сила й міцність душі».

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - якщо придворні одягнені в парчу, а працівники в грубі лахміття. І коли Руссо затверджує, що науки - породження ледарства, коли він викриває розкіш і проголошує мистецтво предметом розкоші, у цих його мовленнях ясно визначена головна причина всіх лих людського суспільства; причина ця - нерівність людей.

«Гроші, які звертаються між художниками й багатіями й оплачують їхньої надмірності, відняті в життєвих потреб хлібороба; він не має одяги, тому що іншим потрібні позументи... Нам потрібні екстракти для нашої кухні - тому безліч хворих залишається без бульйону. Нам потрібні лікери до стола - тому селянин п'є тільки воду. Нам потрібна пудра для перук - тому безліч бідняків не мають хліба»,- писав Жан Жак, відповідаючи одному зі своїх супротивників.

Тема нерівності - одна з найголовніших у творчості Руссо, і не дивно,- передреволюційна Франція виявляла його погляду всілякі приклади нерівності: народ голодувала й убожів, а королівський двір витрачав величезні суми; відкупники й комерсанти нечувано багатіли, але не були зрівняні в правах із дворянами; дворяни, що розорялися, користувалися своїми стародавніми правами, щоб збільшувати побори із селян; привілейовані стани - духівництво й дворянство були звільнені від податків, а третє стан платив і державі й церкві. У цьому була подвійна нерівність: адже в третьому стані минулого й купці, і подмастерья, і фінансисти, і батраки.

Але не судьбою фінансових відвертав або заповзятливих негоціантів стурбований Жан Жак Руссо. Коли він таврував несправедливість, боровся за волю й рівність, вона захищав людські права тих, хто навіть для Гольбаха або Вольтера були «черню», «юрбою». Проблема нерівності для нього - це страшна трагедія розореного селянства, що становить дев'ять десятих усього населення країни.

ЗАЛІЗО Й ХЛІБ