«Почуття самітності й туги за батьківщиною у вірші М. Ю. Лермонтова «Хмари»

Твір по літературі: «Почуття самітності й туги за батьківщиною у вірші М. Ю. Лермонтова «Хмари»

Туга й сум'яття, сум і самітність - часті гості у творчості М. Ю. Лермонтова. От і вірш «Хмари» розкриває перед нами образ тужні вдалині від батьківщини людини. Багато чого встиг побачити ліричний герой, багато чого випробувати. Він бачить своє внутрішнє споріднення із хмарами, що біжать по небу:

Хмаринки небесні, вічні мандрівники!

Степом лазурною, ланцюгом жемчужною

Мчитеся ви, начебто, як я ж, вигнанці

З милої півночі убік південну

Людині важко жити вдалині від рідного краю, тим більше якщо він - поет. От чому таким глибоким смутком наповнені спогади героя про улюблену північ. Не по добрій волі він покинув батьківщину, став вигнанцем. Що ж послужило тому причиною? Це ж питання задає він і хмарам:

Хто ж вас жене: чи долі рішення?

чиЗаздрість таємна? Злість ль відкрита?

Або на вас обтяжує злочин?

Або друзів наклеп отрутна?

Гіркотою й схованим гнівом наповнені слова поета. Видно, що його долю змінили несправедливість і неправда, заздрість і злість. Але не маючи можливості протистояти рішенню долі, герой не збирається упокорюватися внутрішньо, у душі він гордий і незалежний, хоча й нескінченно самотній. Що ж можуть відповісти вигнанцеві хмари? Безмовно пропливають вони по небу, не знаючи куди, не відаючи звідки:

Ні, вам знудили ниви марні...

Далекі вам страсті й далекі страждання;

Вічно холодні, вічно вільні,

Немає у вас батьківщини, немає вам вигнання

Я думаю, ні за які скарби миру не погодиться поет прийняти таку волю - без друзів і ворогів, без батьківщини. І в цій думці, я впевнена, поет знайде розраду своїй самітності