«Поетом можеш ти не бути, але громадянином бути зобов’язаний»

Твір по літературі: «Поетом можеш ти не бути, але громадянином бути зобов'язаний»

Хто, служачи великим цілям століття,

Життя свою цілком віддає

На боротьбу за брата людини,

Тільки той себе переживе...

Н. А. Некрасов

Співак праці й боротьби, продовжувач традицій поетів-декабристів, Н. А. Некрасов завжди призивав людей будувати своє життя в дусі революційно-демократичних ідеалів. Аналізуючи погляди й прагнення поета, можна сказати, що це був сміливий поет-трибун, теперішній поет-громадянин

Іти до «принижених» і «скривдженим» - от основне завдання поета й поезії. Це переконання Некрасов проніс через все життя. Свою творчу й життєву позицію поет найбільше яскраво виразив у вірші «Поет і громадянин», що стало поетичним маніфестом демократичного напрямку в літературі. У добутку автор проголошував суспільну спрямованість поезії, затверджував її активну участь у житті й визначав саму роль поета-громадянина як суспільного трибуна. Тут найбільше яскраво розкриваються погляди Некрасова на призначення поезії в житті. Автор розвив у своєму вірші те розуміння політичної спрямованості поезії, що було властиве декабристам. Він виступав захисником високоідейного цивільного мистецтва, проводив думку про єдність революційного слова й справи

Справжня поезія завжди нерозривно пов'язана з життям. Це правило Некрасов затверджує у своєму вірші, цьому правилу він сам випливав протягом усього творчого шляху. Автор тут зовсім не відриває Поета від «служіння мистецтву», але вимагає сполучити його зі служінням «благу ближнього», високій і гуманній цілям. Він заперечує й засуджує прагнення ухилитися від дозволу гострих питань сучасності, відійти убік від революційної бури, що насувається. Поет і Громадянин зовсім не протиставляються один іншому. Некрасов ніколи не визнавав спрощеного протиставлення: або поет, або громадянин. У своєму добутку він лише веде внутрішній діалог, суперечку, що приводить до єдино вірного висновку:

Не вір, що незаможний хліба

Не коштує віщих струн твоїх!

Не вір, щоб зовсім упали люди;

Не вмер бог у душі людей,

И крик з віруючих грудей

Завжди доступний буде їй!

Поет, за словами Громадянина, повинен виступати із захистом знедолених, пригноблених народних мас, і тільки тоді він знайде справжню творчу силу:

Будь громадянин! Служачи мистецтву,

Для блага ближнього живи,

Свій геній підкоряючи почуттю

Любові, ЩоВсеобіймає...

Але основна думка добутку - твердження цивільної позиції - була, відповідно до поглядів Некрасова, обов'язкової не тільки для поета, але й для кожної свідомої людини. І ця думка ще не раз звучала в нього творчості

Основою поглядів і прагнень поета було служіння народу. До цього ж він гаряче призивав і всіх людей. Як щирий громадянин, Некрасов у всіх своїх добутках «молив могутності» друзям і «обіцяв прокльону» ворогам народу, тим, через кого народ випробовував нестерпні страждання. Для поета недостатньо було тільки лише зобразити або відбити сучасність, він бажав будь-що-будь перетворити, переробити її. Саме тому він невпинно призивав кборьбе.

Пускай завдає шкоди ворогові не кожний воїн,

Але кожний у бій іди! А бій вирішить доля...

Я бачив червоний день: у Росії немає раба!

У своїх творах Некрасов малює образ героя, чиї думки й справи присвячені шляхетній справі звільнення народу, Справі служіння Батьківщині. Саме тому його герой - теперішній громадянин, відданий своїй справі, безкорисливо службовець добру, той, у кому кипить

Джерело багатих сил природних -

Джерело думок шляхетних

И чесних безкорисливих справ!..

Життя для волі, а не для себе, виняткова самовідданість, відданість революційній ідеї є основною рисою людини, що становить ідеал Некрасова. Тому він у своїх добутках оспівує таких видатних діячів, кращих людей того часу, як Бєлінський, Добролюбов, Чернишевський, Шевченко

Свої цивільні переконання поет завжди відстоював з незгасною рішучістю, незважаючи на думки критиків, які залишалися сліпі до його майстерності й глибини ідей, що виражаються їм. На їхні судження він упевнено заявляв:

... мій суддя - читач-громадянин

Лише в суд його зберігаю сліпу віру...