Порівняльна характеристика обломова й штольца

Твір по літературі: Порівняльна характеристика обломова й штольца

Я знаю чимало людей, які люблять, щоб иммешали.

Перешкоди служать для них виправданням власної бездіяльності або невдач

Не будемо шукати нових слів: в основному це ледарі

А. Крон

Іван Олександрович Гончарів - чудовий письменник-реаліст, творчість якого міцно ввійшло в російську класичну літературу. Його своєрідність складається, за словами Н. А. Добролюбова, в "уменье охопити повний образ предмета, отчеканить, виліпити його". У своєму романі "Обломів" автор засуджує дворянську бездіяльність і привітає діловитість класу, що народжується, підприємців. У характері Обломова для Гончарова найбільш істотна його панська розпещеність і наступна з її бездіяльність, безсилля розуму й волі. Під рукою іменитого майстра зображення Обломова вилилося в широку картину передреформного життя російського помісного дворянства. Роман написаний більше ста років тому, але дотепер залучає до себе увага читачів

"Обломів" -добуток класичною, написаною прекрасною російською мовою. Я із задоволенням його прочитала, а тепер хочу розібратися, хто мені ближче за духом: Ілля Ілліч або Штольц. Обломів з'являється в романі людиною підтоптаний, у минулому питавшимся служити, але вже отошли від усякої діяльності й не здатним до неї повернутися. Він не бажає не тільки займатися чим-небудь, але навіть вставати з дивана, одягатися, виходити на прогулянку, бувати вобществе.

Антиподом Обломова в романі є Штольц. Він зображений Гончаровим як свого роду "нова людина". Це ділок, далекий і дворянської ліні, і службового кар'єризму, що відрізняється такою активністю й таким рівнем культури, які не були властиві тоді російському купецтву. Не знаючи, видимо, де знайти таку людину серед російських ділових людей, Гончарів зробив Штольца нащадком напівнімецької сім'ї, що получили, однак, виховання у своїй росіянці матері-дворянки й у столичному університеті. На думку Штольца, за допомогою пристрою "шкіл", "пристаней", "ярмарків", "шосейних доріг" старі, патріархальні "обломовки" повинні перетворитися в упоряджені маєтки, що приносять дохід. Характер Обломова не вичерпується однією апатією. Ілля Ілліч намагається "філософствувати". Доброту й щирість патріархального життя він протиставляє моральної зіпсованості столичного чиновницько-дворянського суспільства. Він засуджує його за відсутність серйозних інтересів, за прагнення до кар'єризму, за взаємне недоброжелательство, прикрите показною люб'язністю. Щодо цього я згодна з Обломовим, втім, як і автор роману

Обломів - романтик, що мріє про тихе сімейне щастя. Штольц же - ворог "усякої мрії", усього "загадкового й таємничого". Але під "мечтою" він розуміє не тільки рожеву романтику, але й усякий ідеалізм. "Те, що не піддається аналізу досвіду, практичної істини, було в очах його оптичний обман, те або інше відбиття променів і фарб на сітці органа зору, або ж, нарешті, факт, до якого ще не дійшла черга досвіду",- так роз'ясняє автор переконання Штольца.

Гончарів уводить своїх головних героїв у любовний конфлікт, щоб самим життям випробувати, чого коштує кожний з них. Тому героїня "Обломова" повинна була з'явитися неабиякою особистістю. В Ользі Іллінською немає ні панських примх, ні світського кокетства, нічого манірного, зробленого з наміром для успіху в житті. Вона відрізняється "красою й природною волею погляду, слова, учинку". У любовних відносинах з такою жінкою обоє головних героя Гончарова, Обломів і Штольц, кожний по-своєму, зазнають поразки. І це виявляє неспроможність авторських ілюзій в оцінці кожного з них. "Золоте", "чесне й вірне" серце Обломова виявляється під сумнівом, як і його порядність, втім, ця людина з "глибоким, як колодезь, серцем" ганебно лукавить перед дівчиною, посилаючись на те, що він її "попереджав" про свій характер. Ольга розуміє, що Обломів "уже давно вмер".

Штольц знову з'являється в романі, щоб устати на місце Іллі Ілліча. Показуючи паризьке життя Штольца з Ольгою, Гончарів хоче розкрити широту його поглядів, а фактично знижує героя, тому що цікавитися всім - значить нічим не цікавитися всерйоз, заглиблено, систематично, значить усе брати із чужих рук, дізнаватися із чужих слів. Штольца ледь-ледь вистачало поспівати за томливою квапливістю думки й волі Ольги. Оповідання про життя з Ольгою Іллінською, що повинне було стати хвалою Штольцу, виявилося, всупереч волі автора, засобом викриття цього "позитивного" героя. Наприкінці роману Штольц представляється мені самовпевненим резонером, і тільки. Я не вірю цьому героєві, що не зумів дати щастя улюбленій жінці, урятувати друга. Лише тенденційність Гончарова рятує Штольца від повного краху

Крім свого бажання, автор зумів показати, що вироджується не тільки старе російське барство, але й добропорядні підприємці історично не можуть стати спадкоємцями старого барства, тому що вони обмежені, слабкі й не здатні взяти на себе дозвіл корінних питань національного життя

От і виходить, що ні Обломів, ні Штольц не можуть викликати симпатію, кожний по-своєму. А от Ольга Іллінська - це прообраз російської освіченої жінки, що ще зустрінеться в добутках багатьох письменників XIX століття

_{»crosslinked«}