«Про сторона ковилової пущі.. »

Твір по літературі: «Про сторона ковилової пущі.. »

(по поезії С. Єсеніна, А. Блоку)

С. Єсенін і А. Блок належать до числа самих великих поетів XX століття. Дитинство А. Блоку проходило не тільки в петербурзькому будинку його дідуся, але й в «запашній глухомані» невеликої садиби Шахматово. Єсенін ще маленьким хлопчиком із захватом бігав по зелених квітучих лугах Рязанщини, завмирав від величного виду золотих полів, його хвилювало спів лісових і степових птахів. І серце, і душу цих поетів просочені любов'ю до батьківщини, рідної природі

Про сторона ковилової пущі,

Ти серцю рівністю близька,

Але й у твоїй таїться густіше

Солонувата туга

Природа не просто співіснує поруч із людиною, вона є виразником його дум, почуттів. Але ж відомо, як мінливий настрій поета, як багатий його внутрішній мир: тут і радість, і торжество, і туга, і тривога, і смуток

Гроза пройшла, і гілка білих роз

У вікно мені дихає ароматом...

Ще трава повна прозорих сліз,

И грім удалині гримить розкатом

Ні для кого не секрет, що навколишній нас різноманітний мир - живої. Власним загадковим життям живуть лісу й поля, небо й земля, гори й ріки, дощ і сніг. А ще вміють перевтілюватися й приймати дивні, фантастичні образи

За темним пасмом перелесиц,

У неколебимой синявому,

Ягненочек кучерявий - місяць

Гуляє в голубой траві

Навіть переїхавши із села в місто, поети перевозять у своїй душі й милі серцю види, пейзажі дитинства. А по ночах вони, забувши повсякденні турботи й суми, без мети мчаться на коні «у туман і лугові далечіні, назустріч ночі й місяцю!»

И ти, як я в сумній требі,

Забувши, хто друг тобі, хто ворог,

Про рожевий тужиш небі

И голубиних хмарах

_{»crosslinked«}