Роль епізодичних персонажів в одному з добутків російської драматургії xix століття

Твір по літературі: Роль епізодичних персонажів в одному з добутків російської драматургії xix століття

Напевно, називати які-небудь персонажі "Грози" внесю-жетними, епізодичними не цілком правильно. Так, вони згадуються епізодично, на перший погляд служать тлом до загальної сюжетної конструкції, є, як той же Борис, предметом обстановки. Але роль їх досить важлива, без них весь добуток могло б розсипатися, як розсипається будинок, що не має єднальних арматур. Цей же Борис настільки далекий атмосфері містечка, що без нього аналіз цієї атмосфери був би несмачний, як буває несмачна несолона їжа. Він - своєрідна приправа, що загострює сприйняття головного, так що Борис, що усвідомлює свою сторонність, досить важливий, хоча при літературному аналізі виводиться в групу епізодичних персонажів

Цікавий ще один образ - Варвари, у самому ім'ї якої закодовані варварські початки, язичеські замашки. Вона своєрідний "антонім" Катерини.

А от якщо обміркувати роль Феклуши, використовуючи необхідну при розгляді п'єс Островського розшифровку символіки імен, те її ім'я, переведене як "божественна", цілком відповідає образу мандрівниці. І її подружка Глаша ("солодка") дійсно обожнює слухати "солодкі" Феклушини розповіді

Більшість сучасників Островського бачили основу "Грози" у побутовому конфлікті. Чи не так це? Невже це банальна любовна драма, типовий трикутник між Катериной, Борисом і Тихоном, у якому вони все повинні бути персонажами діючими? Чесно говорячи, подібне трактування виглядає занадто дрібної для драматурга такого високого рівня. Чи не логічніше оцінювати п'єсу як трагедію, у якій дія відбувається в душі в Катерини, а всі інші персонажі епізодичні, внесюжетни...

Отоді їхнє завдання створювати атмосферу патріархальності, того консерватизму, що багато соціологів уважали порятунком суспільства, виконана блискуче. На їхньому сумовитому тлі розвертається внутрішня трагедія Катерини, і її смерть підкреслює неспроможність консерваторів

Тоді ще яскравіше видна й роль Кабанихи, на перший погляд другорядна. У Марфи Ігнатіївни багато загального з Катериной. Вона вірить в "еквівалентний обмін" з Богом, вона така ж максималістка, але замкнута на староверческих обрядах. І чесно говорячи, не жорстокість Кабанихи губить Катерину, а співчуття Тихона

У діалогах з Кабанихой виростає роль Феклуши, вона як би проповідник старого, патріархального, хоча сама по собі, по своїй суті - хитра дармоїдка, що вміє "смачно" говорити для власного блага

Функції в п'єсі Варвари, Кудряша й Шапкина можна об'єднати. Всі вони в душі своєї язичники, тобто люди протилежні світогляду Катерини. Вони зіграли свою роль у зав'язці драми й перейшли в тло, оттеняющий неї вчинок