Роман И. С. Тургенєва «Батьки й діти». Образ базарова

Твір по літературі: Роман И. С. Тургенєва Батьки й діти. Образ базарова
Роман з'явився на світло в 1862 році. Тургенєву як великому художникові вдалося запам'ятати в ньому кілька яскравих епізодів ідейної боротьби між основними суспільними силами в Росії кінця 50-х років 19 століття. У той час самим животрепетним було питання про скасування кріпосного права. У ході підготовки реформи 1861 року чітко виявилися протилежні позиції лібералів-дворян і революційних демократів; революційні демократи Чернишевський і Добролюбов ясно бачили кріпосницький характер реформи, що готується; ліберали, навпроти, покладали на реформу більші надії, уважали її чи ледве не єдиним засобом селянського питання. Так на реформу дивився й сам Тургенєв. У романі письменник протиставив, з одного боку, лібералів-дворян - братів Кірсанових і в якімсь ступені Аркадія, з іншого боку, - нігіліста, різночинця Базарова. Базарів був вихідцем із сім'ї штабного лікаря й з дитинства бачив, як його батько допомагає людям здебільшого бедним, що бідують і згодом сам став медиком. Базарів був надзвичайно простий: ніколи не юлил; говорив, що думав; одягався просто навіть якоюсь мірою старомодно: балахон з кистями, капелюх з більшими полями, але це, одяг, його не тривожило, він носив що є й що зручно, мода його не хвилювала; говорив він простими всім зрозумілими, словами, не вживав у розмові іноземних слів. Зовнішність Базарова була неприваблива: " Ну, красавчик не красавчик,- помітив Василь Іванович, - а чоловік, як говориться: теперішній".Базарів досить стримана людина, вона не дозволяє собі надмірній радості й сам не визнає почуття, хоча відношення своє до батьків він називає любов'ю, але вуж дуже дивна це любов сувора й жорстока: після довгої відсутності будинку він, нарешті-те, изволил подарувати, але через три дні знову їде, тому що йому заважають працювати батьківські турботи, їхня увага. Він надходить егоистично, не думав про батька й про матір, що боялася взагалі не побачити єдиного сина. Базарів - нігіліст - "людин, що не відмінюється ні перед якими авторитетами, що не приймає жодного принципу у віру, яким би повагою не був оточений цей принцип". Базарів - ворог відверненої науки. Він ратує за науку прикладну, за конкретні ремесла. Недарма в суперечках із братами Кірсановими він говорить, що чималий хімік, у двадцять разів полезней усякого поета. Поезію він уважає дурницею, романтизм - дурницею й дивується легкодумством Миколи Петровича, людини похилого років, що читає вірші й грає на віолончелі. Так само Базарів заперечував образотворче мистецтво. "По-моєму, Рафаель гроша мідного не коштує, а російські художники ще гірше". Якщо Кірсанови дивилися на природу, як на храм краси, то Базарів говорить, що "...природа - дрібниці в тім значенні в якому ти (Аркадій) її розумієш. Природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник". Про російських людей Базарів теж не утішної думки, а вчених росіян для нього не існує, а є німецькі вчені. Базарів розумний, він не зупиняється на одній хімії й медицині, його цікавлять всі природничі науки. Базарів дуже працьовитий: щоранку встає рано, навіть у гостях він не церемониться й у перший ранок відправляється бродити по околицях у пошуках експонатів для досвідів. Базарова відразу полюбили сільські дітлахи й із задоволенням допомагали йому. Базарів і з ними дуже простий у спілкуванні, і в одній із суперечок з Павлом Петровичем він з гордістю говорить і доводить свою близькість із народом: "Мій дід землю орав. Запитаєте кожного з ваших же мужиків, у кому з нас - у вас або в мені - він скоріше визнає співвітчизника. Ви й говорити-те з ним не вмієте".У Базарова дивне відношення до жінок, у них він бачить тільки біологічний кому тканин, але до кінця ця думка міняється: він закохується в Одинцову й страждає. Мені не подобається, що Базарів повністю заперечує мистецтво, поезію, природу, як храм краси, виховання почуттів. Базарів уважає, що виховувати людини повинен тільки він сам, заперечує романтизм. До його кращих якостей можна віднести насамперед оригінальний розум, широта кругозору, практичність, самокритичність, працьовитість, простота в спілкуванні, доброта й цілеспрямованість, твердість у своїх переконаннях. Базарів дуже своєрідна особистість. Мені роман сподобався гостротою зображення двох протиборчих сторін. Мова роману проста, багато порівнянь береться з миру природи: "голодні як вовки", "час летить іноді птахом, іноді повзе черв'яком", і т.д. Роман Тургенєва в силу своєї злободенності знайшов широкий відгук у всіх шарах російського суспільства. Він не втратив актуальності в наступний час