«Росіянин Лафонтен», або «байки Крилова»?

"Росіянин Лафонтен", або "байки Крилова"? Жуковський наслідував німців, Батюш-Ков і Баратинський - Хлопці. Деякі пишуть у російському роді, з них один Крилов, якого склад росіянин Пушкін Не пам'ятаю, хто першим, зачарувавшись звучанням перекладних віршів, захоплено назвав їхнім фактом російської поезії. Тепер це вираження з вини наших чудових перекладачів втратило свіжість, і ми вже не зауважуємо в ньому метафору. Чудовий переклад Буніна «Пісні про Гайавате» не поплутаєш зі створеннями російського національного духу. «Фауст» у перекладі Пастернаку не віднесеш до російської літератури.

Але є такі переклади, які ніяк не назвеш по-іншому, як фактом російської поезії в буквальному значенні цих слів Серед двадцяти дев'яти байок Крилова, написаних на сюжети Лафонтена, «Вовк і Ягня» найближча до тексту французького автора. Ступінь цієї близькості здалася В. А. Жуковському настільки високої, що в позитивному відкликанні на видання перших криловских байок він порахував за краще ні словом не згадати про кращу з них. На поверхні умовчання Жуковського може представитися резонним, адже пафос відкликання полягав у тім, що «Крилов точно заслуговує ім'я віршотворця оригінального». А тим часом от текст і підрядковий переклад однойменної байка Лафонтена: La raison du plus fort est toujours la meilleure: Nous l'allons montrer tout a l'heure.

Un Agneau se desalterait Dans le courant d'une onde pure. Un Loup survient a jeun qui cherchait aventure, Et que la faim en ces lieux attirait.

Qui te rend si hardi de troubler mon breuvage? Dit cet animal plein de rage : Tu seras chatie de ta temerite. - Sire, repond l'Agneau, que votre Majeste Ne se mette pas en colere; Mais plutot qu'elle considere Que je me vas desalterant Dans le courant, Plus de vingt pas au-dessous d'Elle, Et que par consequent, en aucune facon, Je ne puis troubler sa boisson. - Tu la troubles, reprit cette bete cruelle, Et je sais que de moi tu medis l'an passe. - Comment l'aurais-je fait si je n'etais pas ne? Reprit l'Agneau, je tette encor ma mere. - Si ce n'est toi, c'est donc ton frere.

- Je n'en ai point. - C'est donc quelqu'un des tiens: Car vous ne m'epargnez guere, Vous, vos bergers, et vos chiens. On me l'a dit : il faut que je me venge. La-dessus, au fond des forets Le Loup l'emporte, et puis le mange, Sans autre forme de proces. «Доводи найдужчого завжди найкращі. Ми це зараз же по^-показуємо.

Ягня вгамовувало спрагу в чистоструйном потоці. Підходить до младому вовк, що ится пригод, якого в ці місця заніс голод. «І що ти так осмілів, що каламутиш мені питво?-говорить цей звір, повний гніву.- Ти будеш покараний за зухвалість». - «Пан,- відповідає Ягня,- нехай Ваша Величність не гневается. Але нехай краще врахує, що я вгамовую спрагу в потоці більше, ніж за двадцять кроків нижче Його й внаслідок цього ні-як я не можу каламутити Його питво».

- «Ти його каламутиш,- перебиває жесто-кий звір,- а торік, я знаю, ти про мене злословив».- «Як міг я це робити, якщо (я тоді) ще й не народився? - відповідає Ягня.- Я ще ссу свою матір».- «Якщо це не ти, так твій брат».

- «У мене немає (ніяких) братів». - «Так це хтось із ваших: адже ви мені спокою не даєте ніякого, ви, ваші пастухи, ваші собаки. Мені сказали: потрібно, щоб я помстився за себе». І от туди в хащу лісів Вовк тягне його, і потім їсть без усяких інших церемоній». Дивна не спорідненість сюжетів французької й росіянці байок. Немає.

Ще Вальтер Скотт помітив, що порівняння сюжетів «значно применши-ло б ваші подання про людську винахідливість». Тим більше якщо порівнювати сюжети баєчні, що здебільшого кочують по на-циональним літературах різних народів. Сюжет «Вовка і Ягняти» пе-решел до Лафонтену теж по «спадщині» від езопа й Федра. Жуковського насторожило, видимо, збіг Крилова з Лафонтеном навіть у маловаж-них для розвитку сюжету деталях: і в тої, і в іншій байці відстань між Вовком і Ягням виміряється в кроках; і там, і тут у дебатах сторін фігурують брати, пастухи, собаки; в обох випадках Вовк вершить долю Ягняти в лісі, а не відразу, не в струмка, що, безсумнівно, правдо-подобнее. У першоджерелі, в езопа, Вовк прямо на березі Взяв - і з'їв Ягняти По стопах езопа треба Федр: И отут, схопивши, розтерзав Ягняти він У байці, написаної К.

А. Тредиаковским на той же сюжет, Вовк вимовив вирок - И так, за горло взявши, негайно Ягняти зім'яв, И настільки зарізав раптом, що той ні проблеял. Своєю байкою Крилов не потрафив не тільки Жуковському. Лише напе-чатал він «Вовка і Ягня» - як за перо узявся Державін і накидав «Ягняти й Вовка», де вже назва байки з перестановкою її персонажів залпом гуркоче про волю, про неприборканий дух автора. Найбільший майстер описів, Державін дав волю своєї пишної кисті.

У нього не просто Ягня, а «маленький, пухнатий, тучненький і весь, весь біленький»; у нього не струмок або «чистоструйний потік», а «річка, що текет перлами, зелененькими лучкою иль золотим піском». І так у всю байку. Десятки знахідок і нових закрутів у протоптаному зі стародавності сюжеті. Але суперечка Державін програла Крилову, програв безнадійно. Зважаючи на все, Крилов, тоді тільки-тільки ступив на шлях байкаря, не сподівався суперничати з Лафонтеном. Лафонтен для нього бог або дорівнює божеству.

Він скрізь і у всім. І в криловских написах на книгах:

Нехай приятельство в нас у серцях тоді зів'яне,

Коли бог ясних днів світити наш мир престане

Або Фонтенови затьмарить хто краси

Однак от що сказав Пушкін: «Звичайно, жоден француз не насмілиться кого б те не було поставити вище Лафонтена, але ми, здається, можемо зволіти йому Крилова». Порівнюючи французьку й росіянку байки, легко помітити, що в Лафон-Тена «звір, повний гніву», висловлюється вуж боляче галантно для моменту й місця.

Він скоріше виник не серед гущавини народного життя, а втік знадвору короля Артура. Та й судить лафонтеновский Вовк, опираючись на до-декс лицарської честі («Мені сказали: потрібно, щоб я помстився за себе»). Крилов, запозичаючи сюжет, насамперед направляє його з русла классицистской у русло реалістичної поетики. Так відбувається освоєння загального, що стало нічийним, сюжету. Стояло вирішити ще одне завдання: наділити сюжет у національну форму. Ґрунт для того виявилася підготовленою.

У народі давно ходили десятки прислів'їв про вовків і овець. Одна з них говорить: Барані, не каламуть воду волкови. Хто скаже, знав або не знав Крилов це прислів'я? Але безсумнівно, що він жив у тім світі, де носився її дух, що втілився в байці.

Чи ледве не кожний вірш «Вовка і Ягняти» став крилатим висловом, як і вірші багатьох інших байок Крилова. Так що часом здається, що не Кри-Лов вийшов із прислів'я, а прислів'я із Крилова Сам Крилов відніс байку «Вовк і Ягня» до числа «перекладів або під-ражаний». Воля автора священна. Не нам порушувати її. Не порушив її й Бєлінський, коли написав, що в Крилова «російські байки, а не з-ди, не наслідування. Це не виходить, щоб він ніколи не перекладав, наприклад, з Лафонтена, і не наслідував йому; це значить тільки, що він і в перекладах, і в наслідуваннях не міг і не вмів не бути оригінальним і росіянином найвищою мірою.

Така вуж у нього російська натура!».Твір прочитав: 5982 Оновлено ( 21.09.2014 10:27 )