С. Васильченко «Свекор»

Мета: ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом С. Васильченка; розвивати вміння виразно читати та переказувати оповідання, визначати його ідейно-тематичне спрямування, характеризувати образ головного героя; виділяти основну думку в творі, грамотно висловлювати власні спостереження, дискутувати, відстоювати власну точку зору; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття пошани до творчості С. Васильченка; любові, взаємоповаги в родині; прищеплювати учням риси доброти, чуйності, турботливого ставлення до людей. Тип уроку: засвоєння нових знань. Обладнання: портрет С. Васильченка, бібліотечка творів письменника, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ I. Організаційний момент II. Актуалізація опорних знань Бесіда за питаннями: • Дайте визначення гумору. З якою метою письменники використовують його у власних творах?

• Наведіть приклади доброзичливого гумору, посилаючись на досвід та вивчені літературні твори. • Які твори художньої літератури про дітей ви знаєте? Чи мають вони будь-який зв’язок між собою? • Як ви ставитеся до своїх батьків?

Чого вони навчають вас? • Чим ми зобов’язані своїм батькам? Чи бувають у вас з ними деякі непорозуміння? Через що? III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності IV.

Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу Кращий шлях зробити дітей гарними — це зробити їх щасливими. О. Уайльд Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — кінець. Народне прислів’я Твори С. Васильченка озвучують у людських серцях Найпотаємніші ліричні струни, оживляють веселі усмішки, Утверджують високі пориви до краси і гуманізму. О.

Непорожній, В. Олійник. 1. життєвий і творчий шлях с. Васильченка (матеріал для вчителя) СТЕПАН ВАСИЛЬОВИЧ ПАНАСЕНКО (ВАСИЛЬЧЕНКО) (1879 — 1932) Рідне містечко на Чернігівщині видавалося таким любим та гарним, хоч у ньому, як і всюди, вікували злидні, за тяжкою працею біднота світа-сонця не бачила. Там 8 січня 1879 року народився майбутній письменник, там пізнав перші дитячі радощі й жалі. Чимала родина Панасенків — усіх було восьмеро — тулилася в старій, скособоченій хаті.

Батько був чоботарем, мати по наймах за нужденний заробіток. Ні клаптя поля, ані хвоста в дворі. Як заходили жнива, вся родина за убогий сніп жала чуже. Степанко воду носив женцям.

Усі рясним потом обливались, а взимку так і не було в’їжно. Довгими вечорами в хаті кипіла робота: батько шив чоботи і синів своїх старших того ремесла навчав. А менші залазили на піч і по черзі розповідали казки, вигадували всякі дивовижні історії. Степан завжди умів найдотепніше змостити. Був меткий, жвавий, беручкий до всякого діла.

В убогій сім’ї шанували правдиве слово, пісню, жарти. Батько був письменний (колись у дяка навчився грамоти), поважав освічених людей, знав ціну мудрій книжці. В хаті Панасенків любили Шевченкового «Кобзаря» і Гоголевого «Тараса Бульбу». Часом тут лунали пісні — «Ой, наступала та чорна хмара», «За Сибіром сонце сходить... », їх виводили дорослі й діти. Значно пізніше письменник Степан Васильченко (такий літературний псевдонім обере Степан Васильович Панасенко) згадуватиме: «Найсильніше враження справила на мене ця трійця: Пісня, Кобзар і Гоголь — твори, яким я не знаю рівних у світовій літературі. Перегортаючи «Кобзаря», я не один раз пригадував усе своє життя...

» Батько дбав, щоб діти вчилися, бо у спадщину ніякого достатку він їм не міг лишити «Учіться, діти, — казав, бувало, — та шукайте других шляхів». П’ять років ходив Степан до початкової школи в Ічні. І закінчив її найкращим учнем. Його залишили при школі, щоб готувався до вчительської семінарії. Минуло два роки напруженої праці. За цей час хлопець добре опанував програму, перечитав багато книжок російського і світового письменства (при школі була як для того часу багата бібліотека). Шістнадцятилітній Степан їде вчитися до Коротишівської учительської семінарії.

Щирим і зворушливим було прощання з рідними, односельцями. Дядьки й тітки, сусіди наказували: «Пам’ятай батька, шануй матір! Не забувай, з якого коліна вийшов. Нами, бідними, не гордуй.

Кирпи не гни. З панами не водись». Коростишівська семінарія була єдиною на Україні, куди приймали здібних дітей селянської бідноти. Вступити до неї було мрією, але щастило небагатьом, бо казенні кошти виділялися щороку тільки на 10–12 місць, а сплачувати за навчання незаможні батьки не могли. Тому вчилися в Коростишеві переважно діти багатіїв. Світогляд майбутнього письменника формувався наприкінці ІХ століття, коли в Росії та Україні інтенсивно розвивався капіталізм, усе ширше розгорталася революційна боротьба робітничого класу проти буржуазії.

Школою ідейного гарту для Степана Панасенка став літературно-художній гурток, де молодь виховувалася на кращих зразках революційної літератури та мистецтва. У роботі гуртка майбутній педагог і письменник брав найдіяльнішу участь. Осінь 1898 року. Село Потоки під Каневом. Тут по закінченні семінарії опинився молодий учитель.

Школа в старій напівструхлявілій хаті під солом’яною стріхою. З кутків тягне вогкістю й цвіллю. Сиро, непривітно. Майже така сама і вчителева квартира. Голі стіни, голий стіл, кривоноге ліжко, три стареньких стільці. Оці нема за що зачепитися. Сумно на душі у Степана, жура серце діймає.

Правда, його тепер величатимуть «господин учитель». Та дарма! Він зроду-віку не забуде свого мужицького коліна. Не горнувся Степан у семінарії до поповичів та куркуленків.

Перед ним — висока місія просвітителя дітей сільської голоти. Ось до кого спатиметься його життєва дорога. Для дорослих молодий учитель організував вечірні класи. А згодом утворив аматорський драматичний гурток. П’єси ставили не тільки в Потоках, а й у навколишніх селах. Гарна слава про вчителя полинула по всьому повіту. Літні селяни любили і поважали Степана Васильовича, а молодь мало не на руках носила.

Бурхлива діяльність учителя не сподобалась місцевим панкам. Піп Діановський спочатку не спускав ока з Степана Васильовича, а далі заходився повчати: мовляв, навіщо мужикові грамота, хай краще молиться Богу. Але ні піп, ні пристав, ні урядник — ніхто з місцевого начальства так і не зміг перетягнути на свій бік молодого вчителя. Одного разу Степан Васильович став свідком обурливої сваволі і знущання писарчуків у канцелярії пристава над безневинним сільським парубком.

Він написав про це в газету. За розпорядженням інспектора Степана Васильовича перевели до Богуслава. У Богуславі молодий учитель охоче спілкувався з робітниками, приходив до них, брав участь в обговоренні громадських подій. Не встиг молодий учитель як слід оговтатися у маленькій школі села Карапиші, як його знову зірвали з місця і перевели до Драбова. У 1904 році Степан Васильович вступає до Глухівського учительського інституту, який не закінчив.

Письменник давно мріяв потрапити в робітниче середовище. Він добивається переведення в село Щербенівку на Донбасі. Але не встигає ще придивитись до бурхливого шахтарського життя, як його разом з іншими вчителями за куркульським доносом арештовують, запроторюють до Бахмутської тюрми. У тюрмі Васильченко познайомився з осетином Олексієм Хостнаєвим. Поет у душі, той знав силу-силенну казок рідного народу і вечорами їх розповідав. Згодом, на волі, вчитель-українець запише ті осетинські казки, літературно опрацює і надрукує. Довго й терпеливо Степан Васильченко навчав свого побратима грамоти, читав йому «Кобзаря».

Польовий суд виправдав Васильченка. Та на цей час його звалив з ніг тиф.

Ледве оклигавши, вийшов з лікарні. Куди тепер?

Учителювати йому заборонили. Поїхав до матері в Ічню. У старій напіврозваленій хаті вона сама доживала віку, тяжко бідуючи. Батько помер, із братів і сестер декотрі поодружувалися, інші подалися в найми, на заробітки. Васильченко живе з приватних уроків. ...Його шлях в літературу почався ще в сільській школі, коли складав свої перші вірші, наслідуючи Шевченка, Пушкіна, Кольцова. Інтернатське життя в семінарії мало сприяло літературним заняттям.

Правда, його класні твори, часто писані в художній формі, до сліз зворушували викладача словесності. У перші роки вчителювання Васильченко веде щоденник — «Записки вчителя», нотуючи туди все пережите й бачене. В ньому подибуємо цікаві епізоди, які згодом письменник розгорне в новели, повісті. В Ічні Васильченко по-справжньому взявся до літературної творчості.

Улюблений жанр письменника — оповідання. Редакція газети «Рада» запропонувала Васильченкові постійну роботу, і 1910 року він переїздить до Києва. У газеті Васильченко веде відділ театральної хроніки. Художні твори С. Васильченка, які стали відомі читачам у 1910 році, позначені яскравою майстерністю, оригінальністю, вони свідчать про тонкий художній смак автора. Першорядне значення у творчому зростанні Васильченка мав Т. Шевченко, який, по суті, визначив його літературно-естетичний ідеал і став провідною зіркою на всьому літературному шляху письменника.

Однак популярність Васильченка як письменника зростала, бо протягом 1917–1920 років вийшли численні збірки його дореволюційних новел та повістей. Васильченка обирають делегатом на військові з’їзди. Незабаром письменник демобілізовується через хворобу серця, деякий час живе в рідній Ічні, а потім знову переїздить до Києва. Спочатку він — вихователь дитячого будинку, потім (1922–1928) — учитель 61-ї трудової школи імені І.

Страницы: 1 2

Если вам понравилось готовое домашнее задание по литературе по теме: С. Васильченко «Свекор» мы скажем спасибо, если вы разместите ссылку в вашей социальной сети.

Тематические работы

  • Хармс Д. И. – біографія
  • Хармс Д. І.Хармс (1905 - 1942), поет, прозаїк. Народився 30 грудня 1905 (12 січня 1906 н.с.) у Петербурзі, з яким зв'язана все його життя. Тут учився, тут почав писати перші вірші. Як професійний поет увійшов у літературу в середині 1920-х, коли деякі його вірші з'явилися в альманахах. Хармс був одним із засновників літературної
  • Сологуб Ф. К. – біографія
  • Сологуб Ф. ДО.Сологуб Федір Кузьмич ( 1863-1927), російський поет і прозаїк. Народився в Петербурзі, у сім'ї кравця. Закінчив Повітове училище й Петербурзький учительський інститут. Викладав математикові в глухих північних місцях, з 1892 року жив у Петербурзі, одержавши місце викладача математики в міському училищі. Сологуб у літературу ввійшов в 90-е роки. Його
  • Читаючи Пушкіна можна чудовим образом виховати в собі людини
  • Великий поет і письменник Олександр Сергійович Пушкін - це, на мій погляд, один з головних символів Росії. От уже більше півтора століття пройшло від дня його загибелі, але його творчість дотепер є предметом гордості. Пушкіна люблять не тільки в нашій країні, але й за рубежем. І багато з людей донині намагаються
  • Казка про підручник
  • Казка про підручник Жив-Був підручник. Був він не новий, а досить потертий. По ньому займалися хлопці старанні, обертали в обкладинку, не малювали на сторінках. А підручник на подяку відкривав свої таємниці, допомагав школярам учитися й одержувати гарні оцінки Але потім почалася смуга невдачі. Потрапив він у руки, які не берегли його,
  • Каренги Д. – доповіді по темі: Джакомо Кваренги
  • Архітектура Доповідь: Джакомо Кваренги ДЖАКОМО КВАРЕНГИ Джакомо Кваренги народився в Італії в 1744 біля Бергамо. Він ріс серед будівель Палладио й знав всі його утвори від першої особи. Показавши певний талант він переїхав у Рим 1762 року, де він навчався малюванню в Менгса Надзвичайна сепія й чорнильні розробки його побудов, делікатно висували на
Размещено в разделе: Пунктуация

Литература в школе

Образ народа в...

Образ народа в поэме "Мертвые души". Поэма "Мертвые душив творчестве Н. В. Гоголя занимает ...

Чистый свет высокой...

В творчестве А. И. Куприна тема любви нашла воплощение во множестве человеческих судеб и ...

Чистый свет высокой...

В творчестве А. И. Куприна тема любви нашла воплощение во множестве человеческих судеб и ...

Рецензия на повесть...

Книги могут нравиться или не нравиться. Но есть среди них такие, которые не попадают ...

Идейно-художественное своеобразие романа...

Роман "Поднятая целина— это произведение о становлении колхозного строя в деревне. В 1932 ...


Самое читаемое

Учителям, школьникам и...

Verlibr.com содержит тесты по русскому языку и разделы по истории русской письменности. Поэтические загадки, ...

Уроки жизни в...

Уроки жизни в сказке К. Г. Паустовского «Теплый хлеб» Цель: заинтересовать биографией ...

Тема життя й...

Тема життя й смерті в романі Л. Н. Толстого «Війна й мир» Однієї із самих ...

Любов і дружба...

мета: продовжити читання казки, розкрити поняття «любов» і «дружба», порівняти, як їх розуміють герої ...

Головні життєві цінності...

Мета: з’ясувати, які життєві цінності вважає головними автор казки; провести літературні паралелі; засвоїти терміни ...

Літературознавство й лінгвістика

Гарна книга - та, у якій автор говорить те, що повинне, не говорить того, ...

Текст як поняття...

Немає слова, що було б так замашисто, жваво, так виривалося б з-під самого серця, ...

Автор и идейно-смысловая...

Глаза читателя более строгие судьи, чем уши слушателя. Вольтер Автор и идейно-смысловая сторона искусства ...