Шкільні роки моєї бабусі 7 клас Твору на вільну тему

Шкільні роки моєї бабусі
Коли була жива моя улюблена бабуся, вона розповідала мені про своє військове дитинство. Їй було дванадцять років, коли почалася війна. Жила вона разом зі своєю сім'єю в Омській області. Дитинство було голодне, це були важкі часи. Батька моєї бабусі відправили на війну, він загинув під Ленінградом, а мама бабусі залишилася одна із трьома дітьми. Я представляю, як було важко їм пережити цей страшний час.. Для того щоб прокормити сім'ю, бабусина мама пекла хліб. У борошно додавала відрубай, траву. Цей хліб був дуже гірка й твердий, бабуся надовго запам'ятала смак цього хліба. Навесні, як тільки з полів сходив сніг, люди викопували мерзлу напівгнилу картоплю, збирали колоски, що залишилися, на полях. Бабуся розповідала мені як один раз вони цілий день збирали колоски в поле, назбирали ціле сито, ранком хотіли змолоти борошно й спекти хліб, сито залишили в сінях, а в покрову на ніч заводили корову, щоб її не повели й ця корова з'їла всі колосся. Бабусина мама плакала цілий день, а бабуся заспокоювала її тим, що корова більше дасть молока. Мені зараз навіть страшно представити, що цим можна прокормитися. Улітку ходили в ліс за ягодами й грибами. У школу діти ходили по черзі, тому що не було одягу й взуття, на всю сім'ю були одні валянки. У школі не вистачало підручників, паперу. Іноді замість уроків моя бабуся, а в той час невелика дівчинка, за чашку юшки працювала в сусідів на городі, вона копала землю, полола, водилася з дітьми. У післявоєнні роки теж жилося всім дуже важко. Моя бабуся завжди говорила мені, щоб я вчилася, адже їй не довелося одержати навіть середню освіту, тому вона завжди хотіла бачити нас утвореними.