Складовская-Кюрі М. — доповіді по темі: Марія Складовская-Кюрі

Фізика
Доповідь: Марія Складовская-Кюрі
МАРІЯ СКЛАДОВСКАЯ-КЮРІ
7 листопада 1867 р. - 4 липня 1934 р.
Французький фізик Марі Склодовская-Кюрі (уроджена Марія Склодовская) народилася у Варшаві (Польща). Вона була молодшої з п'яти дітей у сім'ї Владислава й Броніслави
(Богушки) Склодовских. Марія виховувалася в сім'ї, де заняття наукою користувалися
повагою. Її батько викладав фізику в гімназії, а мати, поки не занедужала туберкульозом, була директором гімназії. Мати Марії вмерла, коли дівчинці було одинадцять років. Марія блискуче вчилася й у початкової, і в середній школі. Ще в юному віці вона відчула притягальну силу науки й працювала лаборантом у хімічній лабораторії свого двоюрідного брата. Великий російський хімік Дмитро Іванович Менделєєв, творець періодичної таблиці хімічних елементів, був другом її батька. Побачивши дівчинку за роботою в лабораторії, він пророчив їй велике майбутнє, якщо вона продовжить свої заняття хімією
Виросла при російському правлінні (Польща в той час була розділена між Росією,
Німеччиною й Австрією), Марія брала активну участь у русі молодих
інтелектуалів і антиклерикальних польських націоналістів. Хоча більшу частину свого життя Марія провела у Франції, вона назавжди зберегла відданість справі боротьби за польську незалежність
На шляху до здійснення мрії Марії Складовской про вище утворення стояли два
перешкоди: бідність сім'ї й заборона на прийом жінок до Варшавського університету. Марія і її сестра Броня розробили план: Марія протягом п'яти років буде працювати гувернанткою, щоб дати можливість сестрі закінчити медичний інститут, після чого Броня повинна узяти на себе видатки на вище утворення Марії. Броня одержала медичне утворення в Парижу й, ставши лікарями, запросила до себе сестру
Покинувши Польщу в 1891 р., Марія надійшла на факультет природничих наук Паризького університету (Сорбонни). Саме тоді вона стала називати себе Марі Склодовской. В 1893 р., закінчивши курс першої, Складовская одержала ступінь ліценціата по фізиці Сорбонни (еквівалентну ступеня магістра). Через рік вона стала ліценціатом по математиці. Але цього разу Марія була другий у своєму класі. У тім же 1894 р. у будинку одного польського фізика-емігранта Марі зустріла Пьера Кюрі
Пьер був керівником лабораторії при Муніципальній школі промислової фізики й хімії. На той час він провів важливі дослідження з фізики кристалів і залежності магнітних властивостей речовин від температури
Марія Складовская займалася дослідженням намагніченості стали, і її польський друг сподівався, що Пьер зможе надати Марі можливість попрацювати у своїй лабораторії
Зблизившись спочатку на ґрунті захоплення фізикою, Марі й Пьер через рік одружилися. Це відбулося незабаром після того, як Пьер захистив докторську дисертацію. Їхня дочка Ирен народилася у вересні 1897 р. Через три місяці Марі завершила своє дослідження з магнетизму й початку шукати тему для дисертації
В 1895 р. Рентген відкрив нові промені, що виходять із пустотної трубки, у якій створювалися катодні промені (потоки електронів, як потім виявилося). У місці удару катодних променів об скляну стінку стекло світиться зеленим світлом, і звідси ж виходять рентгенівські промені
Анри Пуанкаре припустив, що джерелами променів служить саме світіння скла, і, судячи з його особистих оповідань, рекомендував Рентгену подивитися, але чи випускають подібних променів всі світні (фосфоресцирующие) тіла. Рентген уже знав на основі своїх досвідів, що випущення рентгенівських променів не зв'язано зі світінням стінок трубки. Ще краще виходили промені, коли катодні частки вдарялися об платиновий антикатод, не викликаючи в ньому видимого ока світіння. Однак вказівка Пуанкаре підхопив Анри Беккерель і став вивчати давно відоме світіння уранових руд. Виявилося, що це світіння, подібно рентгенівським променям, супроводжується випущенням променів, що проходять крізь чорний папір і викликають почорніння фотографічної пластинки
В 1896 р. Анри Беккерель виявив, що уранові з'єднання випускають глибоко проникаюче випромінювання. На відміну від рентгенівського, відкритого в 1895р. Вільгельмом Рентгеном, випромінювання Беккереля було не результатом порушення від зовнішнього джерела енергії, наприклад світлом, а внутрішньою властивістю самого урану. Зачарована цим загадковим явищем і приваблювана перспективою покласти початок нової області досліджень, Кюрі вирішила зайнятися вивченням цього випромінювання, що вона згодом назвала радіоактивністю. Приступившись до роботи на початку 1898 р., вона насамперед спробувала встановити, чи існують інші речовини, крім з'єднань урану, які випускають відкриті Беккерелем промені? Що ж є джерелом безперервного випущення променів і безперервної, отже, втрати енергії?
Це питання й поставила собі мадам Кюрі, що залучила до його дослідження свого чоловіка. Методика, що застосовувалася при вивченні відкритих їм явищ п'єзоелектрики, була покладена в основу вивчення нового явища: кількісною мірою променів служив струм, що проходить під їхнім впливом крізь повітряний конденсатор. Цей струм
компенсувався й вимірявся пьезокварцем Пьера Кюрі. Щоб компенсувати струм, що йде від зарядженої пластинки конденсатора до незарядженого, потрібно було навантажувати з'єднану з нею кварцову пластинку певними вантажами. Цим точним методом дружини Кюрі насамперед установили, що інтенсивність променів визначається винятково змістом урану й не залежить від того, у яких з'єднаннях він зустрічається в даному зразку. Отже, джерело променів - атоми урану
Оскільки Беккерель помітив, що в присутності з'єднань урану повітря стає
електропровідним, Марія Кюрі вимірювала електропровідність поблизу зразків інших
речовин, використовуючи кілька точних приладів, розроблених і побудованих Пьером Кюрі і його братом Жаком. Вона дійшла висновку про те, що з відомих елементів радіоактивні тільки уран, торий і їхнього з'єднання. Однак незабаром Кюрі зробила набагато більше важливе відкриття: уранова руда, відома за назвою уранової смоляної обманки, випускає більше сильне випромінювання Беккереля, чим з'єднання урану й тория, і принаймні в чотири рази більше сильне, чим чистий уран. Вона висловила припущення, що в урановій смоляній обманці втримується ще не відкритий і сильно радіоактивний елемент. Навесні 1898 р. вона повідомила про свою гіпотезу й про результати експериментів Французької академії наук Потім чоловіки Кюрі спробували виділити новий елемент. Пьер відклав свої власні дослідження з фізики кристалів, щоб допомогти Марі. Обробляючи уранову руду кислотами й сірководнем, вони розділили її на відомі компоненти. Досліджуючи кожну з компонентів, ними було встановлено, що сильною радіоактивністю володіють тільки дві з них,
утримуючі елементи вісмут і барій. Оскільки відкрите Беккерелем випромінювання не було характерним ні для вісмуту, ні для барію, вони уклали, що ці порції речовини містять один або трохи раніше невідомих елементів
У липні й грудні 1898 р. Марі й Пьер Кюрі оголосили про відкриття двох нових елементів, які були названі ними полонієм (на честь Польщі - батьківщини Марі) і радієм
Оскільки Кюрі не виділили жоден із цих елементів, вони не могли представити хімікам вирішального доказу їхнього існування. І чоловіки Кюрі приступилися до досить нелегкого завдання - екстрагуванню двох нових елементів з уранової смоляної обманки
Вони встановили, що речовини, які їм має бути знайти, становлять лише одну мільйонну частину уранової смоляної обманки. Щоб екстрагувати їх у вимірних кількостях, дослідникам необхідно було переробити величезні кількості руди. Тут чоловіки Кюрі, і, очевидно, головним чином мадам Кюрі, що робив всю систему хімічних аналізів, виробили новий, чудовий по своїй доцільності метод, що і забезпечив їм успіх. Радіоактивна домішка (радій і полоній) становила менше однієї мільйонної частини руди, і все-таки вони неї виділили; потім мадам Кюрі одержала тими ж методами хімічно чисті солі радію й нарешті вже після смерті чоловіка - чистий металевий радій. Метод Кюрі полягав
у поділі оброблюваного матеріалу на дві фракції шляхом впливу певних речовин. Вимір їхньої радіоактивності показувало, у яку із цих фракцій пішла шукана радіоактивна речовина. Ця фракція піддавалася новій обробці й поділу на дві частини - і знову перебувала фракція, що містить радіоактивну речовину, і т.д. Після кожного нового поділу виходили фракції, усе більше багаті даним радиоелементом, поки не вдалося виділити чиста речовина у вигляді його солі. Метод Кюрі одержав з тих пор різноманітні застосування
Протягом наступних чотирьох років Кюрі працювали в примітивні й шкідливі для здоров'я умовах. Вони займалися хімічним поділом у більших чанах, установлених у дірявому, що продувається всіма вітрами сараї. Аналізи речовин їм доводилося робити в крихітної, погано обладнаної лабораторії Муніципальної школи. У цей важкий, але захоплюючий період платні Пьера не вистачало, щоб містити сім'ю. Незважаючи на те, що інтенсивні дослідження й маленька дитина займали майже весь її час, Марі в 1900 р. початку викладати фізикові в Севрі, в еколь нормаль сюперьер, навчальному закладі, що готовив
учителів середньої школи. Овдовілий батько Пьера переїхав до Кюрі й допомагав доглядати за Ирен
У вересні 1902 р. Кюрі оголосили про те, що їм удалося виділити одного десяту грама
хлориду радію з декількох тонн уранової смоляної обманки. Виділити полоній їм не