Службові частини мови: прийменники, сполучники, частки. Їхні розряди за значенням, структурі й синтаксичному вживанню

Службові частини мови: прийменники, сполучники, частки. Їхні розряди за значенням, структурі й синтаксичному употреблениюслужебние частини мови, на відміну від самостійних, не мають конкретного лексичного й загального граматичного значення, не змінюються, не є окремими членами речення, вони виконують лише службові функції впредложении.
Прийменники служать для вираження відносини ім'я іменника, числівника й деяких займенників до інших слів у мовленні. Прийменники допомагають зв'язувати слова в словосполученні, уточнюють зміст висловлення, вносять обставинні значення. Так, у реченні Приїду Москви п'ять вечора запізнення поїзда немає прийменників. Хоча в цілому фраза зрозуміла, все-таки прийменники з (виражає просторові відносини - з Москви), в (виражає тимчасові відносини - у п'ять вечорів), внаслідок, через (виражають обставинні, причинні відносини - внаслідок запізнення) допомогли б швидше й точніше осмислити сказане
Уживання прийменника з урахуванням граматичних норм - обов'язкова умова гарного й правильного мовлення. Так, прийменник у співвідноситься тільки із прийменником з, а прийменник з - із прийменником на. Можна сказати (прийшов) у школу - зі школи (але не «зі школи»), (приїхав) з Кавказу - на Кавказ (але не «з Кавказу»); не можна сказати «завдяки запізненню» - тільки через запізнення. Треба пам'ятати, що прийменники згідно, всупереч, завдяки вживаються з іменниками в давальному відмінку: згідно з наказом, всупереч критиці, завдяки другові. Прийменники звичайно перебувають перед | словом, з яким уживаються. Сполучники - службові слова, які зв'язують між собою однорідні члени речення або частини складного речення
Сурядні сполучники (і, ні-ні, теж, також, але, зате, однак, або, або, те-те) з'єднують однорідні члени речення й частини складносурядного речення: Легкий вітерець те просипався, то вщухав. (И. Тургенєв.) Лише серце стукає, так пісня звучить, так тихо рокоче струна. (А. Бабаків.) Сурядні сполучники за значенням діляться на три розряди:
1) сполучні («і це й те»): так (= і), і-і, ни-ни, теж, також, не тільки-але й, так і;
2) противительние («не те, а це»): але, а, так (= але), зате, однак; 3) розділові («або те, або це»): або, або, те-те, не те-не те. Підрядні сполучники (що, щоб, тому що, начебто) з'єднують частини складнопідрядного речення: Сонце вже було високо, коли я відкрив очі. (В. Гаршин.)
Підрядні сполучники за значенням діляться на розряди:
1) з'ясувальні (указують на те, про що говорять): що, щоб, начебто, начебто до ін.;
2) тимчасові: коли, тільки-но, як, як тільки, перш ніж і ін.;
3) причинні: тому що, тому що й ін.;
4) цільові: щоб, для того щоб, для того щоб і ін.;
5) умовні: якщо, раз, якби й ін.;
6) допустові: хоча, незважаючи на те що й ін.;
7) слідчі: так що;
8) порівняльні: як, начебто, немов і ін.
У складнопідрядних реченнях роль сполучника, що з'єднує частини речення, можуть виконувати відносні займенники (який, чий, який, хто, що, скільки) і прислівника (де, куди, коли, звідки, чому, навіщо, отчого). Вони називаються союзними словами. На відміну від сполучників союзні слова є членами речення: Ми підійшли до будинку, у до-тор_ом живе лод подруга
Частки служать для утворення форм слів і для вираження різних відтінків значення в реченні: Те ж слово, так не так би мовив. (Прислів'я.) - частка б (мовив би) утворить форму умовного нахилення дієслова; Що за принадність ці казки! (А. Пушкін.) - частка що за виражає захват, вносить окличне значення; Нехай усім буде радісно! - частка нехай утворить наказовий спосіб дієслова бути
Частки, що беруть участь в утворенні форм дієслова, називають формотворними.
Частки, що передають різні значення, називають модальними. Модальні частки можуть виражати: 1) заперечення: не, ні; 2) посилення: навіть, адже, все-таки; 3) питання: хіба, невже; 4) вигук: ну й, що за; 5) сумнів: навряд чи, навряд чи; 6) уточнення: саме, саме; 7) виділення, обмеження: тільки, лише; 8) вказівка: геть, от.
Частки не й ні часто зустрічаються в нашім мовленні. Частка не передає заперечення: не ти, не міг, не друг, але в подвійному запереченні (не міг не знати) і в питально-окличних реченнях (Хто не знає казок Пушкіна!, тобто всі знають) частка не втрачає негативне значення
Частка ні найчастіше має підсилювальне значення, вона підсилює заперечення, коли воно виражено часткою не або словами в значенні «ні, не можна»: Ні дощ, ні сніг не зупинили нас, тобто й дощ, і сніг не зупинили нас; На небі ні хмарини, тобто на небі немає хмар. Частка не зустрічається в стійких вираженнях (ні живий ні мертвий), у підрядній частині речення типу Скільки разів я не читав цю книгу, мені завжди цікаво, тобто хоча я читав цю книгу багато разів, мені однаково цікаво. Частки не й не пишуться окремо від слів, до яких ставляться.