Соколов В. Д. Вічні сюжети Дракула

Соколів В. Д. Вічні сюжети
Дракула

а також з усіма, хто попадав йому під руку. Особливо любив він саджати людей на кіл, за що й був прозваний Цепешем (по-угорськи Колосажателем). В 1476 його самого у віці 45 років ухринькали придворні наближені. До цього часів він знищив ок 100 тис своїх підданих із загальної кількості в 500 тис. Очевидно, мерзотник був ще той, що в XV столітті, аж ніяк не сентиментальному, зумів прославитися жорстокістю. Коли англійський граф Уочестер спробував в 1470 застосувати в Англії методи Дракули, його стратили самого за методи "противні законам даної країни".)"працював" Дракула. Роздумуючи над проблемою, як викорінити в країні вбогість, він доходить висновку, що вся справа в тому, що в країні занадто багато жебраків. Тоді він скликає їх, годує досита й звертається з питанням:" чиНе хочеться їм назавжди позбутися від земних страждань?" На позитивну відповідь Цепеш закриває двері й вікна й спалює всіх тих, що зібралися заживо. Скажемо прямо, сьогоднішня боротьба з бідністю в Росії ведеться приблизно тими ж методами.) Можливо, німець і згустив фарби, але він сам з угорським військом брав участь у боях з турками (а Дракула був союзником) і знав про подвиги Дракули з перших рук, до речі крім бузувірства обвинувачуючи супостата в таємних зносинах з турецьким султаном, тобто в зраді. Майже одночасно з Бехаймом Дракулу відвідав папський легат Микола Мондрусс, що залишив єдиний опис валашского господаря, де також обвинувачував його в непомірній жорстокості (це коли сам святий престол почав балуватися інквізицією).

У Німеччині поширювалися памфлети за назвою "Про один великого нелюда". У Румунії на церковнослов'янському (який до XIX століття був мовою культури в цій країні, як латинський у З. Європі) була складена повість про Дракуле, що стала популярнейшим читанням у слов'янському світі, і, зокрема, у Московській Русі

Слава про нього, не загасала в століттях, і немає-немає про великого нелюда ---і політичні досягнення якого, до речі, були досить скромні ---і так згадували в цьому світі. Втім, не скрізь ім'я Дракули вселяло відразу. У румунському фольклорі він став досить позитивним персонажі, жорстокому до ворогів, але, що піклується про благо свого народу. А класик румунської поезії еминеску так образився на незавидне положення своєї Батьківщини ( 1880-е рр), що написав вірш, де просить Дракулу повернутися в Румунію, і посадити на кіл її правлячий клас (бояр) за своєкорисливість і наплевательство національними інтересами (якщо за це саджати, то хто взагалі залишиться правити?), а поруч із ними жебраків і ледарів, які своїм бродяжництвом обтяжують свою землю

Нове життя невдачливому валашскому господарю подарував в 1897 році англійський письменник Брем Стокер, де обізвав Дракулу графом і переніс дію його подвигів у сучасний письменникові мир. Вдобавок до цього нагородив його вампирским достоїнством. Помітимо, що друг письменника ---і англійський актор Ирвинг, що послужив прототипом Дракули в зовнішньому плані (елегантність, манера поводження, побутові звички) нізащо не погодився грати подібного монстра на театрі

Слава Дракули так зросла, що до його могили, як новоявленого святого, почалося в сірий XX у теперішнє паломництво. Оскільки туристи стоптали всі виноградники й пасовища навколо, що завдавали чималої шкоди господарству регіону, могилу господаря перенесли на нове місце, і зараз ніхто не знаємо, де спочиває його порох. Більшим шанувальником і наслідувачем Дракули був румунський диктатор Н. Чаушеску, і румунські історики з піною в рота успоряли, яким чудовим він був правителем. Це апологетична вакханалія триває дотепер і в Молдавії й Румунії відновлюють правду про великого державника землі румунської (щось до болю знайоме по іншому великому державнику ---і И. Сталіну).