Соколов В. Д. Вічні сюжети «Євангеліє». Марія Магдалина

Соколів В. Д. Вічні сюжети
"Євангеліє". Марія Магдалина

традиції нічого непристойного з нею й не було зв'язано. Вона шанується нарівні з іншими святими як равноапостольская свята мироносиця й на честь її навіть установлений свято (4 серпня).

"Аще б Магдалина оною була блудницею, те вслід Христа і Його учнів явно грішниці, довгий час що ходить, що б рекли ненависниці Христови жидове, ищуще на Нього каковия або провини, да Його охулят і засудять. Аще учениці Христови один раз Пани, що побачили, із Самарянинею беседующа, чудяхуся, яко з женою глаголаше, кольми паче враждебници не умолчали б, егда б бачили явно грішницю по вся дні Йому наступну й що служить," . Саме він якимось образом віднімав між рядків срамние думки. Відповідно до цієї традиції, Магдалина заробляла блудом, побачивши Христа, залишила ремесло й стала випливати за ним, потім у Вифании обмила його ноги миром і обтерла своїми волоссями, була присутня при Розп'ятті й т.д., а потім стала самітницею на території сучасної Франції

Очевидно, проблема розкаюваної блудниці глибоко хвилювала християнські маси Заходу. Цей приклад показує, якими дивними шляхами переробляються й закріплюються ідеологічні погляди в масовому й не тільки свідомості

Особливу популярність образ розкаюваної Марії Магдалини придбав у художників, що зобразили й продовжують її зображувати в різних видах і позах. Широко відоме полотно Тиціана

У наш час інтерес до цієї євангельської персони як і раніше великий. Залишивши осторонь попсу, що грається й прикаливается із приводу розкаюваної грішниці з усім запалом зіпсованої уяви (глянсового, але досить убогого), оборотна увага на зовсім нову тенденцію в тлумаченні класичного сюжету

Десь між 1938 і 1983 було відкрито кілька грецьких фрагментів апокрифічного "Євангелія від Марії Магдалини" і таки повний текст на коптском мові (давньоєгипетська мова, яким він зложився до початку нової ери). У цьому Євангелії Марія Магдалина вже з'являється не як блудниця, що кається або не розкаювана, а як дуже близька Христу учениця. Що не преминуто бути витлумаченим у дусі любовного зв'язку між ними ("Код да Вінчі" Брауна, 2006). Однак скоріше мова йде про те, що ця жінка була діяльним проповідником нового навчання, сильною особистістю типу М. Тетчер або А. Меркель. Це Євангеліє дуже довгий час ретельно ховався від християн, тому що в ньому жінка ставиться на один рівень із чоловіками, як рівноправна істота

Але й на цьому сміливому переінакшуванні століттями сформованих подань сучасна думка не зупинилася. Американський патер Раймонд Е. Браун у сенсаційному дослідженні "Марія Магдалина, автор четвертого Євангелія?" (1968) ("Євангелія від Іоанна", що сильно відрізняється від трьох інших, т.зв. синоптичних), не тільки ствердно відповідає на це питання, але й називає Марію чи ледве не головної з апостолів

Ціла група його послідовників (Р. Хусино, А. Г. Брок) навіть відкривають існування фракційної боротьби серед учнів Христа. Перемігша фракція (Петро, пізніше Павло) зробили, згідно із цими дослідниками все можливе, щоб опорочити супротивників. А як легше всього опорочити, як не обвинувативши їх у всіх мислимих і немислимих гріхах? Звідси жінка-апостол і блудниця, і розкаювана, а тепер ще й коханка Христа.

Не заперечуючи по суті, треба однак звернути увагу, що весь цей галас дуже підходить під всю цю сучасну метушню з политкорректностью, фемінізацією, боротьбою за всі й усілякі права. Чи не здаються смішними й безглуздими все суперечки про те, який була Марія Магдалина, коли невідомо, чи існувала вона взагалі? Якщо, звичайно, не думати, що гуманітарне знання не стільки зайняте восставлением істини, скільки відповіддю на насущні проблеми духовного життя людини? Тобто як і тоді, коли Марію робили блудницею, мова йде не стільки про проходження Христу, скільки про пристосування його навчання до потреб дня

Цікаво, що подібні погляди, хоча й не приймаються офіційною церквою, але все-таки змушують неї зм'якшувати позиції. Дають слабину святі батьки, ніщо людське їм не чужо. А с 1969 року Марія навіть у католицькому календарі вже не називається розкаюваної. І на відміну від попси взагалі рекомендовано як би обходити мимохіть її негарне минуле. Пройдуть роки, і не виключено, що нові погляди й нові ідеї в суспільстві знову революційно переглянуть роль і місце цієї жінки, а заодно й всіх інших у системі загальнолюдських цінностей.