Становлення особистості в епосі (образ Петра Першого по романі «Петро Перший») Петро Перший Толстой А. Н

Становлення особистості в епосі (образ Петра Першого по романі «Петро Перший»)
Те академік, то герой.

Те мореплавець, то тесля.

Він всеосяжною душею

На троні вічний був працівник

А. С. Пушкін

Олексій Миколайович Толстой прийшов у літературу в складний, переломний час, коли валили вікові підвалини, країна переживала сложнейший період своєї історії: відбувалися соціальні революції, проносилися війни. Письменник хотів осмислити час, зрозуміти своє місце в історії, тому звернувся до епохи Петра, коли складалися аналогічні події. На рубежі XVII-XVIII століть відбувалося становлення російської державності, країна із середньовічної відсталості вибиралася на європейську арену

Великі здійснення вимагали великої напруги сил, самовідданості й героїзму - все це було властиве російському характеру. Товстої вірив, що, вистоявши один раз, Росія не сгинет і в XX столітті. Цю впевненість письменникові дала робота над романом "Петро Перший". Разом з Олексієм Толстим ми пильно вдивляємося в сильний, суперечливий і цілеспрямований характер майбутнього пануючи

На початку роману це перелякана дитина на руках у Наталі Кирилівни, з жахом смотрящий на стрельцовеЪ, що бунтують. Пізніше ми бачимо невтомного підлітка, тижнями й місяцями муштрующего потішних солдатів. Петро не боїться підкорятися більше розумним і знаючим воєначальникам. Він жадібно вчиться мортирному, ковальському й плотницкому справі

Добре знаючи нерозторопність і млявість російського мужика, цар особистим прикладом веде за собою сподвижників. Де словом і угодами, де погрозами й покаранням він намагається домогтися поставленого завдання. Спочатку Петро створює боєздатні й вірні йому війська, потім будує флот і відвойовує споконвіку російські землі на півдні Росії. Не легко й переможно йде він до наміченим цілям, дуже часто йому доводиться терпіти поразки. Але він знає, що з один раз наміченого шляху вже не зійде, буде йти до кінця

Головна риса характеру Петра Першого, котру постійно виділяє автор,- це вміння вчитися, визнавати свої помилки й безустанний рух уперед, до єдиної мети - створенню великого й богатого держави

Петро не гребує ніякою роботою. У Воронежу він цілими днями пропадає на верфі, а коли розуміє, що створений флот не годиться для морського походу, відправляється в Голландію вчитися корабельній справі. У Петрові зовсім немає чванства. Він простий у звертанні з людьми, намагається скасувати особливі почесті, які роблять йому бояри й найближче оточення

Петру ніколи сидіти на довгих прийомах, вислухуючи позову бояр і доповіді іноземних послів. Він стрімкий і рвучкий, йому бракує часу на більше важливі справи. Спочатку наставником і іншому Петра був Лефорт. Многому навчився в цього розумного й розважливого німця цар. Повністю довіряє Петро й Ромодановскому, як сторожовий пес оберігає той довірені йому справи

Є соратники й послідовники серед бояр і простих людей, але все-таки Петру доводиться все перевіряти самому, в усі втручатися, тому що деяким не вистачає сміливості й напористості пануючи, інші ще бояться перед чиновниками, треті - більше бдят свою користь. Немає ще в царя тої сили й опори, що могла б замінити його. Є окремі соратники, як Меньшиков, Бровкини, Шереметьєв, Волков, з яких сформується згодом найближче коло - "пташенята гнізда Петрова", але це в майбутньому. А поки перед нами могутня, що не коштує на місці, кипуча натура Петра Першого

Олексію Миколайовичу Толстому вдалося створити правдивий, історично обґрунтований, що став на довгі роки хрестоматійним образ Петра.