Стендаль — біографія

СтендальДаль Володимир Іванович
(10.11. 1801-22.09.1872), російський письменник, лексикограф, етнограф. Народився в Луганську в сім'ї датчанина, що обрусів. В 1814 надійшов у Морський кадетський корпус. В 1819 випущений мічманом. В 1825 Даль, залишивши морську службу назавжди, відправився в Дерпт, де з 1826 по 1829 складався студентом медичного факультету, 29 березня 1829, ще будучи студентом, він був зарахований в 2-ю Діючу армію ординатором при військовому госпіталі.
Ще в дитинстві помітив розлад у мовленні утворених людей і простолюдинів. Певна думка скласти словник з'явилася в нього в 1819, і із цього часу він став заносити в записну книжку всі чуті їм чистонародние слова й вираження й намагався знаходити їхні коріння й походження. Великий матеріал дала йому Турецька війна, а потім польська кампанія. В 1831 Даль надійшов ординатором у військовий сухопутний госпіталь, де придбав популярність окуліста-хірурга. До цього часу ставиться його дружба з письменником Погорєльським (А. А. Перовским) і зближення зі знайомим йому ще по департаменті В. А. Жуковським, а через останнього з А. С. Пушкіним, И. М. Язиковим, А. А. Дельвигом, И. А. Криловим, Н. В. Гоголем, В. Ф. Одоєвським і ін. літераторами. Знайомство це послужило рішучим поштовхом до літературної діяльності, який він, нарешті, присвятив себе винятково.
В 1830 Даль надрукував в "Московському Телеграфі" Н. А. Полевого перший літературний досвід: "Росіяни казки", що звернув на себе увага своєрідною народною мовою. В 1832 вийшли окремим виданням "Російські казки, з переказу народного, изустного, на грамоту цивільну перекладені, до побуту життєвому пристосовані й приказками ходячими оздоблені козаком Володимиром Луганським". "Козак Луганський" став його псевдонімом. По залишенні служби в Петербурзі Даль незабаром виїхав в Оренбург, де з'явилися у світло його "Оповідання з народного побуту" і були написані "Уральські оповідання". В 1841 Даль надійшов на службу в Міністерство доль, а потім зробився домашнім секретарем і найближчим помічником А. А. Перовского, міністра внутрішніх справ. Відрядження в південні губернії дали йому можливість познайомитися з південними прислівниками. Тут же він зштовхнувся зі страшними випадками ритуальних убивств, доконаних іудейськими фанатиками. Із цього приводу Даль написав книгу "Розвідка про вбивство євреями християнських дитин і споживанні крові їх" (1844).
В 1849 Даль перевівся в Нижній Новгород на посаду голови казенної палати. Волга збагатила його своєрідною народною лексикою. У Нижньому він упорядкував збори 37 тис. російських прислів'їв і приказок (надруковані в 1862). В 1858 Даль вийшов у відставку й переселився в Москву, де остаточно обробив свій "Тлумачний словник", результат 47-літньої завзятої праці, заради якого він відмовився навіть від літературної діяльності, незважаючи на її успішність. В 1861 вийшло "Повне зібрання творів В. И. Даля" і 1 тім "Тлумачного словника живої великоросійської мови". Перше видання "Словника" (4 т.) виходило з 1861 по 1867. В 1864 представлений був имп. Олександрові II перший тім "Словника" і всі витрати по виданню були прийняті на рахунок государя.
Далечінь був вибраний одноголосно в почесні члени Академії наук, і за "Словник" йому була присуджена Ломоносовская премія. Імператорське Російське географічне суспільство, сама думка про яке виникла в кружку, що збирався в Даля в 1840-х, увінчало його колосальну працю Константиновскою золотий медаллю. До останньої мінути життя Даль не переставав доповнювати й виправляти свій словник. Ці доповнення включені в 2-е видання, що вийшло в 1880-82. Останнім добутком його були "Нариси російського побуту" ( 1867-68).
С. Ю.

---і ---і ---і ---і ---і ---і ---і ---і ---і ---і ---і ---і ---і ---і ---і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і
ДАЛЕЧІНЬ Володимир Іванович (1801 - 1872), прозаїк, поет, драматург, лексикограф. Народився 10 листопада (22 н.с.) у Лугани в сім'ї лікаря.
Одержав відмінне домашнє утворення.
В 13 років надходить у Петербурзький Морський корпус, від навчання в якому, за його словами, "у пам'яті залишилися одні різки". В 1819 випущений мічманом, надійшов на службу у флот у Миколаєві. У цьому ж році починає збирати слова, вираження, загадки, що дивували його чим-небудь (значенням, незвичайним змістом, незнайомим змістом). Протягом п'яти з половиною років Даль служить у Миколаєві, одночасно займається літературною творчістю: пише вірші, одноактні комедії. Одержавши підвищення, був переведений на Балтику, де прослужив півтора року в Кронштадті. В 1826 подає у відставку, вирішивши перемінити професію, і надходить на медичний факультет Дерптского університету. Цей період свого життя називає "часом захвату". У будинку професора хірургії А. Мойера часто бувають В. Жуковський, сини Н. Карамзина, тут читаються вірші А. Пушкіна, з опальним поетом ведеться переписка.
Навчання в університеті були перервані російсько-турецькою війною. Далечінь достроково захищає дисертацію і їде на фронт, де оперує поранених, бореться з холерою й чумою. Продовжує свою собирательскую роботу. його запису займають стільки місця, що для їхнього перевезення доводиться використовувати верблюда.
З 1832 Даль працює в Петербурзі у військово-хірургічному госпіталі, приобретя популярність хірурга-окуліста. Однак конфлікти з начальством змушують його залишити медицину. Надходить на службу чиновником особливих доручень до військового губернатора Оренбурзького краю В. Перовскому, відомому цінителеві мистецтв, що близько знали Пушкіна, що уважали літературного заняття Даля. Сім років супроводжував губернатора в його роз'їздах по Уралу, продовжуючи збирати фольклорний матеріал. Крім усього цього, Даль організує зоологічний музей, збирає колекції місцевої флори й фауни, публікує статті по медицині. В 1838 його обирають членом-кореспондентом Академії наук по відділенню природних наук.
В 1840-е Даль пише повісті й оповідання, друкує їх у різних виданнях; публікує статті про народні вірування. У ці ж роки з'являються статті Даля про мову.
В 1853 представив в Академію наук свій збірник "Прислів'я російського народу", що включив більше 30 тисяч прислів'їв, приказок, загадок, примовок.
Вийшовши у відставку, в 1859 поселяється в Москві, повністю віддавшись головній справі свого життя - "Тлумачному словнику живої великоросійської мови", за який авторові Академією наук була присуджена Ломоносовская премія.
В останні роки життя Даль перевидає свої художні твори, виходить восьмитомное збори його творів. До останньої мінути Даль продовжував трудитися над словником, готовлячи друге видання. 22 вересня (4 жовтня н.с.) 1872 у Москві Даль умер.
Використано матеріали кн.: Росіяни письменники й поети. Короткий біографічний словник. Москва, 2000.