Тлумачення оповідання А. П. Чехова «Смерть чиновника» Чехов А. П
Тлумачення оповідання А. П. Чехова «Смерть чиновника»
Теперішній чоловік складається із чоловіка й чина
Іронічна замітка із Записної книжки А. П. Чехова
Тлумачення - я, порівн. Дія по знач. глаг. витлумачити. .. Така характеристика слова дана в чотиритомному Словнику російської мови. Свою роботу я вирішила почати зі звертання до Словника, щоб відчути себе впевненіше при розгляді оповідання, що пролунало в темі твору. Хвилююся: адже обрана мною тема непроста. Зупинилася саме на ній тому, що мені подобається цей письменник
Антон Павлович Чехов. Художній талант письменника формувався в епоху глухого безвременья 80-х років минулого сторіччя. Йому не довелось брати участь у якому-небудь серйозному суспільному русі. Він був свідком гіркого похмілля на відшумілому ще в 70-е роки життєвому бенкеті... Весь пафос його творчості - осміяння миру "человеков у футлярі", "товста й тонких", спрямованість до нових форм життя, людських відносин, до мистецтва, вільному від рутини, вульгарності, ситості, - все це близько нам
На початку свого творчого шляху Чехов співробітничає в гумористичних журналах "Осколки", "Бабка", "Будильник". Гумор раннього Чехова глибоко змістовний: письменник висміює тупість, безкультур'я, вульгарність обивательського життя ("Маска", "Товста й тонкий", "Смерть чиновника"), співчуває "маленьким людям" ("Туга", "Горі"). Він по-новому вирішує улюблений у нашій класиці конфлікт самодура й жертви. Від "Станційного доглядача" Пушкіна через "Шинель" Гоголя до "Бєдним людям" Достоєвського й далі до творчості Островського тягнеться спадкоємна нитка співчутливого відношення до "маленької людини", до жертви несправедливих суспільних обставин. В 80-е роки, коли казенні відносини між людьми просочили всі шари суспільства, "маленька людина" перетворився в дрібну людину, втратив властиві йому гуманні якості
Одним з яскравих зразків поетики раннього Чехова є "Смерть чиновника" (1883).
Фабула цієї гранично динамічної, короткої новели одержала особливу популярність. Ранній, сміхотливий, гумористичний Чехов, по суті, не так вуж простий. Наївний на вид оповідання має внутрішні секрети, ходи й зрушення. "Маленька людина" Іван Дмитрович Черв'яків, будучи в театрі, ненавмисно пчихнув і обляпав лисину сидевшего поперед генерала Бризжалова. Важко переживає ця подія герой: він "зазіхнув" на "святиню" чиновницької ієрархії. Оповідання побудоване на улюбленому в раннього Чехова принципі різанням утрировки. Чехів віртуозно сполучить стиль "строгого реалізму" з підвищеною умовністю. Генерал у всьому оповіданні поводиться найвищою мірою "нормально", реалістично у вузькому змісті слова. Поводиться саме так, як і повів би себе дійсна людина його складу в подібному епізоді. Він спочатку роздратований: витирає хусточкою лисину. Потім він заспокоюється, удоволений, тому що незручність минула й перед ним вибачилися. Він ще більш удоволений, але вже якось насторожено: перед ним посилено вибачаються, занадто посилено. І естествен відповідь генерала: "Ах, повноті... Я вуж забув, а ви все про тім же!" Потім він, як і треба, починає входити в раж через дурість, надмірного боягузтва й, нарешті, настирливості чиновника
На цьому тлі умовність і утрирування характеру, поводження чихнувшего видні особливо різко. Чиновник чим далі, тим більше по-идиотски поводиться; він ще й "помирає" від усього цього. От як описана смерть Червякова: "Придя машинально додому, не знімаючи віцмундира, він ліг на диван, і... помер". Уже й у всій другій половині оповідання його поводження переходить межі побутової правдоподібності: занадто він боягузливий, занадто настирливий, так у житті не буває. У кінцівці Чехов зовсім різкий, відкритий. Цим "помер" він виводить оповідання (новелу) за рамки побутового реалізму, між "...пчихнув..." і "...померла" внутрішня дистанція надто велика. Тут - пряма умовність, глузування, казус. Тому оповідання цей відчувається як цілком гумористичний: смерть сприймається як несерйозність, умовність, оголення прийому, хід. Письменник сміється, грає, саме слово "смерть" не бере всерйоз. У зіткненні сміху й смерті тріумфує сміх. Він і визначає загальну тональність добутку
Так смішне в Чехова переходить у викривальне. Ідея абсолютної влади над людьми повсякденних дріб'язків далека й навіть ворожа письменникові. Підвищена, хвороблива увага людини до дріб'язків повсякденності - це наслідок незаповненості його духовного життя
Чехів хотів, щоб у кожної людини були високі моральні ідеали, щоб кожний виховував себе: позбувався від недоліків, підвищував культуру. "У людині повинне бути все прекрасно: і особа, і одяг, і душу, і думки", - говорив він.
