Толстой А. Н. — біографія

Толстой А. Н.Толстой Олексій Костянтинович
( 1817-1875) - поет, драматург, прозаїк
Олексій Костянтинович Толстой одержав гарне домашнє виховання. В 1834 році був зарахований "студентом" у московський архів міністерства закордонних справ, де міг знайомитися з історичними документами, і в 1835 році витримав при Московському університеті іспит на чин. Багато часу проводив Толстой у поїздках по Росії й за границею
Під час Кримської війни Толстой вступив в армію. Олександр II у день своєї коронації призначив його флігель-ад'ютантом. Але службою Толстої тяготився, відкрито виражав небажання продовжувати займатися нелюбимою справою: "Служба, яка б вона не була, глибоко противна моїй натурі". В 1861 році Толстої домігся відставки, після цього оселився у своєму маєтку під Петербургом, господарством не займався й поступово розорився. Із середини 60-х років руйнування, що підсилювалися хвороби угнетающе діяли на щиросердечний стан поета. Лікування допомагало незначно, і в 68 років А. К. Толстой умер від великої дози морфію
Творчість Толстого многожанрово. Він почав друкуватися як прозаїк. В 1841 році видає повість "Упир". Містико-фантастичну тематику продовжує в "Сім'ї вовкулаків" і в "Зустрічі через триста років". У повісті "Амена" (1846) з'являється тема раннього християнства й відступництва. В 40-е роки були опубліковані вірші "Бор сосновий у країні самотній коштує...", "Дзвіночки мої...", "Ти знаєш край, де всі обильем дихає...", "Шумить надворі непогода" і інші, початий історичний роман "Князь Срібний", опублікований в 1862 році. В 1857 році вийшов єдиний прижиттєвий збірник Толстого "Вірша".
Головним у лірику Толстої вважав красу й любов, які присутні в повсякденному житті. Вірші пронизані тугою за прекрасним, смутком по неповторній цінності земного, реальної людської любові - "Сльоза тремтить у твоєму ревнивому погляді..." (1858), "У країні променів, незримої нашим поглядам" (1856), "Серед шумного балу, випадково..." (1851) і інші
Історична тема також хвилює Толстого. У своїх добутках багато уваги він приділяє епосі древніх Києва й Новгорода й епосі Івана Грозного. Це роман "Князь Срібний", трагедія "Смерть Іоанна Грозного" (1866), "Цар Федір Иоаннович" (1868), "Цар Борис" (1870).
Створюючи свої ідеали, Толстой не піклується про історичну вірогідність, прибігаючи до вільного домислу, тому виходили не стільки картини історії, скільки барвисті поетичні легенди. Одночасно з реально існуючими особами в билинах і баладах виступають герої переказів - Ілля Муромець, Алеша Попович, Садко й інші. Всі персонажі створені по одному принципі, границі між історією й фольклором навмисно стерті
Стиль А. К. Толстого відрізняється легкістю і ясністю, пластичністю. Дуже часто він використовував народний пісенний ритм, сполучення вірша й прози. Завдяки мелодійності ліричних віршів Толстого більше половини їх покладено на музику (романси Н. А. Римського-Корсакова, М. П. Мусоргского, П. И. Чайковського, С. В. Рахманінова й ін.).

Джерело: "Література. Довідник школяра", М.: "Слово", 1997 г.
Кальян живаючи музика москва.