Творчість Сальватора Роза.. Автор невідомий

Творчість Сальватора Роза.. Автор невідомий. Джерело: Література Західної Європи 17 століття - після створення сатир "Відьма" і "Війна".

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "Неправда" є гарною ілюстрацією до вірша "З особи знімаю свого рум'яна я й фарби". Помітно тут і подібність головного героя картини із самим автором. Сальватор Роза демонструє прекрасне володіння мальовничою технікою в передачі міміки й жестів. Сюжет побудований на епізоді, у якому два актори ведуть бесіду за лаштунками театру після спектаклю. Тон всьому добутку задають незвичайні переходи світла в тінь і використання фарб певного кольору (темно- коричневе тло, жовтуваті одяги актора символізують неправда й обман). Особливого значення набуває погляд одного з акторів, спрямований не на співрозмовника, а куди- те убік. Людина начебто намагається сховати свої думки від товариша

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - актори на театральних підмостках життя. Головним прийомом художнього зображення дійсності й людини в театральній постановці є обман. Звідси і йде в картині Рози зв'язок поняття неправди з образом драматичного актора, що надягає під час подання маску

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "Чоловічий портрет" ("Портрет бандита"), на якому перед нами з'являється людина з гострим, пронизуючим, проникливим поглядом і застиглої на губах уїдливою посмішкою. Цей образ не можна назвати виразно однозначним. Є в очах бурлаки що- те що насторожує й попереджає нас, глядачів, про сильний, рішучий і гордий характер цієї людини, емоції якого можуть прорватися й вийти назовні в будь-який момент. Портрет бандита виявляється складніше відкритого й трохи романтично настроєного юнака з полотна "Автопортрет". Двозначність у тлумаченні образа виникає за рахунок особливого сполучення й розташування на полотні світла й тіні. Надзвичайно яскрава виразність портрета досягається майстерним володінням мальовничої техніки й використанням контрастних фарб (темний капелюх і світле тло, біла сорочка й чорна шуба).

Мистецтвознавці затверджують, що "Чоловічий портрет" той же автопортрет. Тут автор, як професійний актор, пробує себе в ролі бандита, щосекунди готового вступити в боротьбу бсо своїми ворогами. Сучасники писали, що й тут (так само, як в "Автопортреті") багато в чому проявляється характер самого художника бунтаря з рішучим і сильним характером. Герой картини вже не абстрактний персонаж, а реально існуючий людина, у душі якого киплять бурхливі страсті

Творчість Сальватора Рози є початковим етапом формування й розвитку нової мальовничої форми пейзажу- картини. Добутку, побудовані подібним чином, з'єднують елементи, що реально існують у повсякденному житті й вигадані

Особливо цікава й показова робота Рози за назвою "Пейзаж з мостом", що зберігається в цей час у галереї Питти у Флоренції. На полотні представлений невеликий пейзаж з мостом і відразу що ж піднімається за ним у вигляді арки високою скелею. Два подорожани їдуть по дорозі. Вони, видимо, заблудилися в незнайомому для них місці. Запитують дорогу в якого- те обшарпанця. Удалині за скелею ховаються дві фігури. Сонце зайшло за хмару. У мосту темно, з- за кожного куща або каменю можуть напасти на перехожого розбійники, що ховаються від правосуддя й поодинці шукаючу правду

Мабуть, таким може бути тлумачення сюжету картини. Враження тривоги, якоїсь двозначності створюється в ній завдяки майстерному володінню художником технікою сполучення світлих плям і тіней. Сонячне світло, добре видний удалині, на задньому плані композиції, поступово переміняється на полотні тінню, мороком, викликаючи в глядача тяжкі відчуття й передчуття небезпеки

Зображений на картині міст, а також арка- скеля, що йде вгору, зміна світла й тіні все надає пейзажу надзвичайний динамізм, вдихає в нього життя

Сучасники художника не раз говорили про присутність і перевагу романтичних елементів у творчості Рози. Є вони й в "Пейзажі з мостом": світла, що потонув у променях сонця долина й темні, похмурі, повні тривожного очікування скелі біля мосту

Часто природа виявляється в загальній композиції домінантою. Причому цей елемент є значимим для пожвавлення картини й створення певного настрою й асоціацій у глядача. У картині "Переляк" особлива виразність досягається шляхом злиття людських фігур і природи в єдине ціле. Люди виступають тут як невід'ємна частина миру живої природи

Особливий настрій у пейзажі створюється контрастом світла й тіні, у результаті чого в картині з'являються місця, як би вихоплені з мороку світловим променем. Відчуття занепокоєння викликається також і певним положенням фігур. Розворот тіл, міміка й жести людей, використовувані художником, експресивні, густі фарби викликають у глядача відчуття тривоги й небезпеки, що насувається
У цей час це полотно зберігається в галереї Питти у Флоренції

Сальватор Роза є творцем і таким видом пейзажу, як філософський. Яскравим прикладом служить знаменитий "Лісовий пейзаж із трьома філософами". Природа тут не тільки задає тон загальної композиції, але й виражає почуття, емоції, щиросердечний стан трьох чоловіків, що ведуть спор, бути може, про зміст земного життя й щоденній людській суєті. Надзвичайна експресія виражена могутніми деревами, що гнуться під вітром, що стрімко рухаються вперед хмарами, що майже повністю закрили прозоре небо, що жестикулюють людьми, що намагаються що- те довести один одному. Динаміка й особлива емоційність задані в картині різкою зміною світлих і темних плям

Смілива, часом навіть трохи різкуватого, хвилюючого глядача манера листа Рози (контраст світла й тіні, деталі пейзажу, яскрава експресія загальної композиції) була пізніше продовжена в мистецтві художниками- романтиками

Тим же тривожним і заколотним характером відрізняються й майже всі натюрморти, створені Розою. В Італії того часу великою популярністю користувалися картини- натюрморти Паоло Порпора й Джузеппе Рекко. Їхнього полотна залучали глядачів майже відчутною реальністю виведених образів. Створювалося враження, нібито квіти, риби, фрукти не намальовані, а просто перенесені на стіну, приклеєні до неї, настільки живими вони здавалися

Дотримуючись принципу мистецтва барокко (олитературивание творів образотворчого мистецтва), Сальватор Роза створював натюрморти, повні філософського змісти. Постійними об'єктами його уваги були древні книги у ветхих плетіннях, різноманітні музичні інструменти, нотні збірники, прилади для спостережень за зірками й майже завжди череп, що символізує даремну суєту земного життя Va"суєта суне").

Сальватор Роза вважається майстром у зображенні батальних сцен. Виписувати битви він навчився в майстерні Аньелло Фальконе (1607Джерело: Література Західної Європи 17 століття - виразної, надзвичайно емоційної й динамічної

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "Битва", що зображує бій між загонами повстанців і регулярною іспанською армією в період повстання під предводительством Т. Мазаньелло. Існує думка, що Сальватор Роза брав участь у цьому повстанні. Припущення виникло у зв'язку з тим, що на полотні, у лівому куті, зображений сам художник. Здогад, крім візуального порівняння, підтверджується ще й написом на збруї цього воїна: "Saro" (Salvator Rosa).

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - подіями, що відбуваються у великому місті. Необхідно помітити також, що художник цілком і повністю розділяв погляди повстанців. І для того, щоб хоч як- те виразити своє відношення до подій і повсталої, вирішив зобразити себе в батальній сцені

У пізній період свого творчого Сальватор Роза часто зображує античні й біблійні сюжети.
Такими є досить відомі полотна "Справедливість, що спустилася до пастухів" (1651), "Одиссей і Навсикая", "Демокрит і Протагор" (1664), "Блудний син".

Картина "Справедливість, що спустилася до пастухів" написана по відомому сюжеті "Метаморфоз" Овідія. На полотні погляду глядача з'являється богиня Справедливість, що дарує пастухам меч і ваги правосуддя. Основну думку полотна можна визначити так: щира справедливість можлива тільки серед простих людей

"Одиссей і Навсикая", "Демокрит і Протагор" були написані Сальватором Розою після приїзду з Венеції, де він познайомився з полотнами венеціанських живописців (у тому числі й Паоло Веронезе, у кращих традиціях якого й створені названі вище роботи).