В. П. Комарова.«Левіафан» Томаса Гоббса і його значення в історії культури

В. П. Комарова.«Левіафан» Томаса Гоббса і його значення в історії культури Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "Восьмі Лафонтеновские читання". Серія ldquo;Symposiumrdquo;, випуск 26. Спб.: Санкт- Петербурзьке філософське суспільство, 2002. С. 110- 112

"Левіафан" займає унікальне місце в історії світової культури саме тому, що в цьому творі Томас Гоббс випередив свій час у багатьох областях, а його оригінальні судження відразу після публікації трактату в 1651 р. викликали ненависть церковників всіх релігійних поглядів і діячів всіх політичних партій. Гоббс поодинці боровся із численними супротивниками, проявляючи талант полеміста й ученого. У період еміграції роялісти відновили проти нього принца-доступника, що згодом став королем Карлом II, і Гоббс повернувся в Англію й визнав владу парламенту без короля й палати лордів. Згодом під час реставрації "Левіафан" був привселюдно спалений, а єпископи вимагали відправити на багаття автора. Урятувало його заступництво впливових роялістів і особисте розташування короля до колишнього вчителя математики. При житті Гоббса майже всі відгуки були різко негативними, але в наступні століття визнаний вплив твору "Левіафан" на погляди Спинози, Бентама, Лейбница, Руссо й Дідро, на філософів і економістів XIX- XX століть

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "Про людину" присвячений аналізу й класифікації всіляких страстей і інтересів, властивих природі людини. Не можна погодитися із судженнями опонентів автора, що сприймають цю частину трактату як визнання споконвічно егоїстичної природи людини. Гоббс шукає природні причини, що породжують ті або інші страсті, як добрі, так і дурні, при цьому аналізує прагнення, породжені відносинами в суспільстві, честолюбство, достоїнство, честь, повага, використовуючи методи фізіології й лінгвістики, особливо в главах, де досліджує причини, що породжують релігійні культи. Якщо в дослідженні психології Гоббс з'явився попередником пізніших теорій, наприклад, коли пояснює поняття "одержимості" природними причинами, як і явище гіпнозу, то в аналізі релігійних страстей Гоббс виходить із історії науки з найдавніших часів люди шукали першопричини речей (Hobbes Th. Leviatha"бог" не має вигляду, єдине визначення "Я є". Головна думка Гоббса в аналізі тексту Біблії зводиться до висновку, що скрізь із найдавніших часів посилання на волю бога служили Авраамові, Мойсею, пророкам і царям іудеїв для зміцнення їхньої влади над народом і цю свою світську владу вони захищали найсуворішими мірами

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - цікаво, що Іова Гоббс уважав реальною особою. Книга Іова написаний як трактат на тему: чому порочні люди благоденствують, а праведники бідують, а посилання невидимого бога на Левіафана символізують могутність природи й покликані зміцнити покірність людини

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - міркування автора про необхідність підпорядкування церкви державної влади, але й доказу, що у Священних текстах немає обов'язкових обрядів. Гоббс визнає непотрібними хрещення, вінчання, соборування, ритуал "вигнання бісів", ідолопоклонство, канонізацію святих, процесії з іконами, що горять смолоскипами й свічами. Це залишки язичеських обрядів, але вони вигідні церкви. Церковники, подібно казковим феям, позбавляють маси людей розуму. Якого роду гроші в царстві фей, казки не говорять. Церковники беруть ті ж гроші, що й ми, але розплачуються канонізаціями, індульгенціями й обіднями. Подібні сатиричні випади викликали таку ненависть, що, дотримуючись інстинкту самозбереження, Гоббс у латинському виданні трактату забрав деякі різкі судження оцеркви.

У критичних роботах досить вивчене судження Гоббса про том. що в силу людської природи в суспільстві виникає "війна всіх проти всіх". Однак деякі пояснення необхідно додати. Ця теза приводиться й доводиться в другій частині трактату, озаглавленої "Про державу", саме ця частина й привела до того, що "Левіафан", це біблійне чудовисько, сприймається як символ сильної державної влади. Численні опоненти Гоббса обвинувачували його в перекручуванні природи людини

Тим часом ця теза не має в Гоббса абсолютного значення. Він неодноразово говорить про те, що стан "війни всіх проти всіх" виникає в ті періоди, коли немає державної влади, де порушений порядок, наприклад, в епохи революцій і громадянських воєн: тоді кожний змушений захищати свої інтереси власними силами, оскільки він позбавлений захисти з боку влади. Висновок про боротьбу інтересів не з'являється як визнання споконвічної порочності природи, а є закономірним результатом стану суспільства в моменти суспільних катастроф. І Гоббс не бачить у цьому злочинів жорстокість при захисті своїх інтересів може бути гріхом, але тільки порушення закону робить її злочином. Тим часом бувають періоди, коли законів немає або вони не виконуються при слабкій державній владі зникають поняття "справедливості" і "права" подібний стан суспільства до появи трактату Гоббса описав Шекспір у знаменитому мовленні Улисса в драмі "Троил і Крессида": "апетит", тобто егоїстичні страсті й насильство, замінять прав, зникнуть поняття добра й зла

Гоббс кілька разів пояснює, що в такі періоди, коли починається "війна всіх проти всіх", люди випливають природному невідчужуваному інстинкту самозбереження: непевність у майбутньому, побоювання за власність і життя, занепад господарства, землеробства, торгівлі, мореплавання, науки, мистецтва життя людини самотня, груба, коротка (XII, рр. 63- 65). Порятунок можливо тільки в сильній державній владі. Багато критиків сприймали трактат "Левіафан" як захист монархії. Тим часом, Гоббс затверджував, що при будь-якій формі правління монархії, олігархії або демократії може бути сильна державна влада, якщо "договір" між владою й народом дотримується й влада вчасно припиняє й релігійну, і політичну діяльність, якщо вона послабляє державу. Тільки єдина міцна державна влада зберігає державу, забезпечує мир і безпека підданих щодо цього Гоббс виступав послідовним супротивником поділу влади й мав чимало прихильників у наступні століття

Політична позиція Гоббса розкрита найбільше у творі "Бегемот", де Гоббс, дотримуючись методу Фукидида, аналізує реальні причини виникнення англійської революції, її перемогу, успіхи Оливера Кромвеля, а після його смерті реставрацію монархії. Багато положень трактатів Гоббса сприйняли енциклопедисти, його вчення про верховну владу держави над церквою розділяли багато політиків, а критичне дослідження тексту Біблії знайшло підтвердження в ХХ столітті