«Вірші про Прекрасну Даму» у лірику А. А. Блоку Блок А. А

«Вірші про Прекрасну Даму» у лірику А. А. Блоку
Символістом можна тільки народити-

ся... бути художником - виходить, ви-

держивать вітер з мирів мистецтва,

зовсім несхожих на цей мир,

тільки впливають на нього; у тих мі-

рах немає причин і наслідків, часу

і простору, щільного й бесплот-

ного, і мирам цим немає числа...

А. А. Блок

Початковий період творчого шляху А. Блоку відзначений жагучим очікуванням всесвітнього відновлення. В «Віршах про Прекрасну Даму» ( 1897-1904) звучать містичні мрії про ідеал, ідея-мрія про грандіозні події, очікування «вогненних бур» і потрясінь. Зрілі вірші поета всі частіше пронизують почуття необхідності встановити нові стосунки з дійсністю. У листі до С. М. Соловйова від 8 березня 1904 року А. Блок зізнається: «У мені щось обривається, і наступає нове в позитивному змісті, причому для мене це бажано, як коли рідше».

У ранніх віршах Блоку настрій ліричного героя відбивають філософію занепаду. Відчуття туги, утоми й розпачу характеризують багато віршів поета («Я старий душею...»), але створюється передчуття, що сум і тяжкі сумніви не вичерпують життя, ціль якої в збагненні понад особистісний ідеал. У лірику Блоку наполегливо звучать мотиви «преддверья» змін, руху до порятунку. Блоку вдається уникнути символістського захвату драмою безвір'я, що наполегливо звучить у віршах К. Бальмонта й В. Брюсова 1900-х років. Поет знаходить ідеал у любові, що перетворює життя

В «Віршах і Прекрасній Дамі» намечается оригінальна властивість блоковского сприйняття миру - щирість переживань. Поет не боїться докорів у відвертості поетичного подання інтимного миру, затверджуючи, що лише любов є джерелом пізнання миру: «...Тільки закоханий має право на звання людини». Почуття, переконує поет, скасовує егоїзм, наближає особистість до абсолютних категорій Краси й Добра, розкриває божественну сутність світобудови й цінність людського життя

У циклі «Вірші про Прекрасну Даму» поет відроджує ідеал середньовічного лицарства, затверджує думка про подвиг в ім'я почуття. Ця готовність пожертвувати собою викриває Блоку від таких поетів-символістів, як Ф. Сологуб, И. Анненский, які визнавали в любові тільки реальність принесених нею страждань. Ліричний герой переглядає традиції середньовічної літератури. Тема подвигу одержує в поезії Блоку нової звучання: на зміну мужньому служінню ідеалу приходять мотиви інтуїтивно-натхненного проникнення в чудо любові, очікування й передчуття «таємного союзу» з почуттєвою природою світобудови. Проте відчувається, що Блок віддає явну перевагу антиаскетизму. Прекрасна Дама знищує «страх серцевий», вона співає «сладостно й ніжно», навіки «ласкаві сни».