Вл. А. Луків. Французька література (XVII століття — рубіж XVIII століття) Селимена (персонаж комедії Ж. Б. Мольера «Мізантроп»)

Вл. А. Луків. Французька література (XVII століття - рубіж XVIII століття)
Селимена (персонаж комедії Ж. Б. Мольера «Мізантроп»)

Селимена (персонаж комедії Ж. Б. Мольера «Мізантроп»)

Селимена (Celimegrave;Джерело: Література Західної Європи 17 століття - Альцест запевняє, що всі недоліки Селимени йому ведені, але він не може впоратися з почуттям любові до неї.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - це зв'язками маркіза, які допоможуть їй виграти процес. Вона кокетлива з розрахунку. Утримує вона й Альцеста, можливо, з- за незвичайності його любові. Її визнання: «Я почуття вашому подібного не знаю» відразу переміняється іронією: «Докори, сварки, лайка - от палкий ваш екстаз. / Подібну любов я бачу в перший раз» (Акт II, явл. 1).

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - фраз. Вона осміяла безглуздий вид Клеонта, порожнечу голосних мовлень Дамона, багатозначність і мниму зайнятість Тимандра, вульгарні хвастощі Жеральда, занудність Белизи, пихатість Адраста, дурість Клеона, мудрування Дамиса (внесценические персонажі). Коли Альцест перериває потік нищівних характеристик, обвинувачуючи гостей у тім, що вони потурають Селимене в лихослів'ї, вона переходить і до нього: «Як? Ви не бачите, що дух противоречья / Здатний викликати в ньому припливи красноречья?» (Акт II, явл.5). Гості запевняють Альцеста, що він дарма дорікає Селимену в слабостях: їх ні, є лише грація й принадність.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - 5).

В IV дії розгніваний Альцест показує Селимене її лист до Оронту, передане ревнивому закоханому Арсиноей. Але Селимена незворушно запевняє, що лист адресований не чоловікові, а жінці, і впадає в праведний гнів, обвинувачуючи Альцеста в необґрунтованих ревнощах. Він у відповідь вимовляє жагучий монолог: «На жаль, моєї любові немає міри, немає межі; / Щоб ваша краса моею лише була, / Я, право, іноді готове бажати вам зла: / Щоб нікому навкруги любові ви не вселяли; / Щоб жили в бідності, у зневірі, у сумі, / Щоб, від народження долею обділені, / Ви не були горді, багаті й знатні; / Щоб я один, один лише міг своею владою / Виправити дарунок небес і привести вас на щастя; / Щоб з гордою радістю міг переконатися я, / Що все, що є у вас, дала любов моя!» (Акт IV, явл. 3). Небезпека арешту Альцеста перериває пояснення для того, щоб воно продовжилося в останній дії.

Альцест випадково чує, як Оронт задає Селимене те ж питання, що й він, кого вона любить. Альцест приєднується до Оронту: «Вас варто лише вирішити - якого із двох» (Акт V, явл. 2). Селимена спритно йде від відповіді, але поява Клитандра й Акаста з листами Селимени до межі ускладнюють ситуацію. У листі до Акасту Селимена посміялася над Клитандром і навпаки. Тепер кожний з них читає вголос свій безсторонній портрет, а також злі характеристики присутніх шанувальників Селимени Оронта й Альцеста. Про останній, наприклад, Селимена писала: «...Щодо пана із зеленими бантами можу сказати, що іноді він розважає мене своїми різкостями й своїм похмурим розпачем, але набагато частіше я знаходжу, що це невиносимейший людина на світі» (Акт V, явл. 4). Всі поклонники, ображені такими одкровеннями, залишають Селимену. Тільки Альцест готовий її простити, якщо вона погодиться розділити з ним життя вдалині від світської суєти. «Але самітність так страшно у двадцять років! / У мені рішучості й сили не вистачає, / Така майбутність мене не залучає; / Коли приємно вам вступити в сполучник із мною, / Охоче буду вам я люблячою дружиною, / И шлюб...» - починає своя відповідь Селимена (Акт V, явл. 7). Вона навіть не встигає сказати що- те певне й остаточне про своє рішення, для Альцеста виявилося досить її сумніву, щоб розірвати узи любові.

Якщо Альцест не має потреби в друзях, у суспільстві й для нього розрив із Селименой - звільнення, то для Селимени втрата зв'язків зі світлом жахливе, таким чином, порок покараний. Селимена, на відміну від Альцеста, дійсно мізантроп, їй незнайоме почуття любові. Але, можливо, не тільки краса й молодість тягли Альцеста до Селимене: вона теж схильна до крайностей. Не випадково Арсиноя, кидаючи їй докори під маскою дружби, говорила про її бажання оточити себе поклонниками, «що щось зухвале є в поведенье цьому: / Уж занадто мало ви вважаєтеся зі світлом...» (Акт V, явл. 4).

Першою виконавицею ролі Селимени була дружина Мольера Арманда Бежар (4.6.1666, Палі- Рояль, Париж).

Текст: Мольер Ж. Б. Собр. соч.: В 2 т. М., 1957. Т. 2.

Вл. А. Луків