Вл. А. Луків. Французька література (XVII століття — рубіж XVIII століття) Тесей (персонаж трагедії Ж. Расина «Федра»)

Вл. А. Луків. Французька література (XVII століття - рубіж XVIII століття)
Тесей (персонаж трагедії Ж. Расина «Федра»)

Тесей (персонаж трагедії Ж. Расина «Федра»)

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - egrave;dre», 1677), син афінського царя егея (або Посейдона) і ефри. Народився в Трезене (де відбувається дія трагедії). З V століття до н.е. шанувався греками як засновник Афін. Плутарх у нарисі про Тесее, що відкриває «Паралельні життєписи», розповідає про численні подвиги героя (убив Прокруста, переміг Мінотавра, брав участь у поході аргонавтів, у битвах з кентаврами, з амазонками й т.д.) і про його любовні пригоди. Залишивши Аріадну, що допомогла йому за допомогою клубка ниток вийти з лабіринту Мінотавра, Тесей женився на цариці амазонок Антиопе, від цього шлюбу народився Іполит, пізніше женився на Федре, сестрі кинутої їм перед весіллям Аріадни. Любов Федри до Іполита й неправдиве обвинувачення Іполита в перелюбстві привело до загибелі обох. Тесей прожив більше життя, наприкінці якого вийшов з Афін і був убитий на острові Скирос, останки його були перенесені в Афіни.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - була мандрівка героя в епир, до джерел Ахерона... Так я намагався зберегти історичну правдоподібність, не позбавляючи міф прикрас, настільки плідних для поезії. Слух же про смерть Тесея, заснований на цій казковій подорожі, спонукує Федру відкритися у своїй любові, що стає потім найголовнішою причиною її страждань і чого вона, звичайно, не зробила б, якби думала, що чоловік її живий».

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - всієї». Хвилюються Афіни, починається боротьба за трон, і хоча слухи ходять різні, але все свідчить про те, що Тесей дійсно мертвий. Расин логічно й психологічно точно погодив із цим фактом визнання Іполита в любові до Арикии й визнання Федри в любові до Іполита: мнима смерть Тесея - умова зав'язки трагедійного сюжету. Його поява (Акт III, явл. 4) стає умовою кульмінації трагедії. Годувальниця й повірниця Федри енона, рятуючи честь пані, обмовляє Тесею на Іполита. Він відразу їй вірить і призиває Посейдона покарати сина. Випадкове згадування Тесея про любов Іполита до Арикии (у яку він не вірив) зупиняє Федру, охоплену ревнощами, від своєчасного визнання в тім, що Іполит був оклеветан, і помилкове рішення, прийняте Тесеем, стає умовою трагічної розв'язки.

Може здатися, що образ Тесея вибудуваний Расином від зворотного в порівнянні з образом Іполита: про нього спочатку дві дії говорять, а потім він з'являється, у той час як Іполит з'являється відразу, а потім виникає зовсім інший образ, що існує в поданнях інших героїв. Але це не так: Тесей, на відміну від Іполита, не роздвоюється, він повністю такий, яким його собі представляють інші герої. Тесей живе не замислюючись, не випробовуючи глибоких почуттів, не зауважуючи чужих страждань, створюючи умови для трагедій довкола нього, і його героїчна здатність приймати рішення й діяти, його право звертатися до богів як до рівного й очікувати підтримки в будь-яких починаннях обертаються проти нього й занурюють Тесея в морок трагедії.

Основними джерелами образа Тесея, крім зазначеного Расином Плутарха, були трагедії «Іполит увінчаний» Еврипида й «Федра» Сенеки.

Серед виконавців ролі Тесея - видатний польський актор рубежу XVIII-XIX століть Мартин Шимановский, якому вона принесли славу.

Текст: Расин Ж. Трагедії. Л., 1977. (Літ. пам'ятники).

Вл. А. Луків