«Всі, кружляючись, зникає в імлі — нерухомо лише сонце любвипо роману М. Булгакова «Майстер і маргарита»

Твір по літературі: «Всі, кружляючись, зникає в імлі - нерухомо лише сонце любвипо роману М. Булгакова «Майстер і маргарита»

"Всі, кружляючись, зникає в імлі - нерухомо лише сонце любові" (В. Соловйов)

По романі М. Булгакова "Майстер і Маргарита".

Основна тема роману "Майстер і Маргарита" - боротьба добра й зла. Більшість персонажів символізують зло. Жадібність, хабарництво, заздрість, удавання, зрадництво й т.д. - всі ці якості в більшому або меншому ступені є злом і саме вони властиві героям роману. Любов, навпроти, символізує добро. Саме про неї й піде мовлення в моєму творі

У романі більше 500 персонажів, але тільки двоє люблять по-справжньому, живуть по-справжньому. Майстер і Маргарита є практично єдиними позитивні-мі, гідними персонажами. В образах Майстра й Маргарити Булгаков створив простих російських людей. Щоб зрозуміти героїв Булгакова, потрібно поставити їх поруч із героями Достоєвського й Толстого, життя яких переповнена сумнівами, пошуками, властивості і якості яких передають кращі риси й особливості російського національного характеру

Чистота всього морального вигляду Маргарити, її вірність, відданість, безкорисливість, мужність при виконанні обов'язку - це споконвічні риси російських жінок, здатних і коня на скоку зупинити, і розділити разом зі своїм улюбленим всі тяготи й позбавлення, які випадають на них частку

Маргарита - одна з деяких персонажів роману (якщо не єдина), хто не втратив жалі. Вона, довідавшись про таку долю героя роману про Понтія Пілаті, співчуває йому: "...її особа затягнула серпанком жалю". Вона повна рішучості змінити долю Понтія Пілата. Як людина, вона не заслуговує такого жорстокого покарання. "У житті" так і могло бути, але ця жорстокість не відповідає тому Пілатові, що зображений пером Майстра. Маргарита просить відпустити його. Вона проявляє жаль до Фриде, просячи за неї, коли вона могла б просити за майстра, а тим самим і за себе

Для Маргарити не важливі матеріальні цінності. Вона вище цього. Вона хоче бути вільної й щасливої. А щасливої вона може бути тільки поруч із коханою людиною, а не завдяки розкішному життю. Це й відрізняє її від інших героїв роману

Майстром називають людини митецького, неабиякого у своїй справі. У романі Майстер - письменник. Причому він не є одним зі членів Массолита, які пишуть на замовлення (Берліоз майже диктує Бездомному те, що той повинен написати в романі). У нього немає картки письменника. Йому це не потрібно, тому що він - щирий письменник, якому важливо не одержати дачу, а донести щось важливе до людей

Майстер з'являється тільки в 13-ой главі, що називається "явище героя", це досить іронічна назва, тому що його героєм ніхто не вважає, і він сам теж. Саме слово "явище" як би говорить нам про появу теперішнього героя роману. Раптом "на балконі виникла таємнича фігура, що ховається від місячного світла, і погрозила Іванові пальцем". От його портретні дані: "з балкона обережно заглядав у кімнату голений, темноволосий, з гострим носом, стривоженими очами й із жмутом, що свешивается на чоло, волосся людина приблизно років тридцяти восьми". Таємничий відвідувач був одягнений в усі лікарняне, "на ньому була білизна, туфлі на босу ногу, на плечі накинутий бурий халат". Він виглядає неспокійним

Із цієї зустрічі Майстер довіряється Іванові, розповідає йому з усіма подробицями всі обставини свого життя. І головне - він розповідає про свою неповторну зустріч Смаргаритой.

"Вона подивилася на мене здивовано, а я раптом, і зовсім зненацька зрозумів, що я любив саме цю жінку". Вона була в чорному пальто й несла "огидні, тривожні, жовті квіти". Чорного й жовтий - кольору Майстра й Маргарити (у Майстра була чорна шапка з жовтою буквою "М", що вишила Маргарита), вони символизи-руют світло серед тьми, вічності й сумуй. Для багатьох жовтий - колір божевілля. Майстри вважають божевільним, втім, він теж уважає себе божевільним. Недарма автор називає його прибульцем, він дійсно не від миру цього. Він не вміє й не хоче пристосовуватися, ловчить, він говорить те, що думає. Напевно, він просто не ставши-ляет собі іншого поводження. Для таких людей не існує авторитетів або обществен-ного думки. Існує тільки правда, який вони дошукуються роками самозабутий-ного праці. Йому б ніколи не спало на думку написати роман про Понтія Пілаті, якби не щасливий випадок: він виграв сто тисяч рублів. Тепер-Те він може не беспоко-иться, у нього є все необхідне для роботи. Знявши в напівпідвалі невелику квартирку, він став працювати над романом. Ця квартира була теперішнім будинком не тільки для нього, але й для Маргарити. Для Майстра - це насамперед обитель творця, місце для творчості, тому важливе місце в цій квартирі займають книги. Для Маргарити - це вогнище, місце, де вона по-справжньому живе, тому що там живе її коханий. Пекти символізує доброту, творче горіння. Тільки тут Маргарита почуває себе жінкою, вона є музою, натхненницею для Майстра

У лікарні Майстер зізнається Іванові, що украв ключі, але не для того, щоб утекти, а щоб мати можливість "виходити на загальний балкон... і в такий спосіб відвідувати сусіда". Він говорить, що йому нікуди бігти, він усвідомлює, що його життя підходить до кінцю. Булгаков використовує будь-яку можливість, щоб ще раз підкреслити приреченість Майстра. "У мене не більше прізвища, - з похмурим презирством відповів дивний гість. - я відмовився від її, як і взагалі від усього в житті, забудемо про неї". Чому? Чому талановита, освічена людина, матеріально цілком забезпечений, закоханий і улюблений, "раптом" відмовляється від усього в житті? Невже тільки невдача з романом так подіяла на нього? Зрозуміло, немає. Як він сам говорить, наступила "стадія психиче-ского захворювання". Він став боятися темряви й чекати смерті. Під час одного з нічних кошмарів він спалює частину роману, після цього він зізнається Маргариті, що хворо, так і не зізнавшись у невідворотності результату

З оповідання Майстра зовсім ясно, що він приймати Маргариту дот тих пор, поки їхня любов була таємницею. Як тільки вона оголосила йому про своє бажання розірвати із чоловіком і відкрито прийти до нього, він став проти. І зрозумівши, що її не переконати, сам пішов із квартири саме напередодні її переходу до нього. Він не міг прийняти її жертви. Він не міг бачити її нещасливої. Розпач і лють, коли вона довідалася про спалення рукопису, переляк, коли довідалася про хворобу, переміняються рішучістю й надією, що вона зуміє врятувати, вилікувати свого коханого, позбавити його від страху перед фатальною хворобою. Ця хвороба немов відплата за те несправедливе життя, за те таємне щастя, що вони приховували від людей. "От як доводиться платити за неправду...і більше я не хочу брехати" - от до чого приходить вона в результаті драматичних подій, пов'язаних із хворобою Майстра. Вона рішуче готова порвати із чоловіком і назавжди прийти до нього. Здавалося б, мрія його збувається, але він не може прийняти неї: "Я не допущу, щоб ти це зробила. Із мною буде недобре, і я не хочу, щоб ти гинула разом із мною". Він знав, що вона стримає своє слово, бачив "її повні рішучості ока": "Я гину разом з тобою. Ранком я буду в тебе".Це й спонукало його покинути свій будинок. Де він був ці два місяці? Не має ніякого значення

Тільки "у половині січня, уночі, у тім же самому пальто, але з обірваними ґудзик-мі" він знову з'явився у своєму дворику. Може, він би навіть не зайшов у свої кімнати - але "у кімнатах грав патефон. Це вага, що я розчув, але підглядіти нічого не міг... Холод і страх, що став моїм постійним супутником, доводили мене до несамовитості. Іти мені було нікуди". Він готовий був навіть кинутися під трамвай, але "страх володів кожною клітинкою" його тіла

Але навіть у такому стані він не міг подумати про неї, як не міг сповістити неї про те, де він перебуває. "Перед нею лягло б лист із божевільного будинку. Хіба можна посилати лист, маючи таку адресу... Душевнохворий?.. Ви жартуєте, мій друг! Зробити її нещасної? Ні, на це я не здатний".

У цьому вся суть його характеру. У страшних мученнях він відмовляється від своєї улюбленої, щоб не викликати на неї невідворотних нещасть. Що може бути більше трагичного в житті?

Любов Майстра й Маргарити передане як святе й искреннее почуття. Саме воно допомогло їм стати нарешті щасливими. У романі існують не тільки світло й тьма, але й мир спокою. Спокій - це якийсь проміжний стан між світлом і тьмою. Миром спокою й закінчується шлях Майстра й Маргарити