Характер співвідношення поезії й прози в романі «Доктор Живаго&quot

В 1987 р., через двадцять сім років після смерті, Пастернак був відновлений у Сполучнику письменників. Роман "Доктор Живаго" вийшов в 1988 р. в "Новому світі" мільйонним тиражем. Представив його читачам Д.

С. Лихачов. Далеко не всі сприйняли його поява позитивно. Критики Д.

Урнов і П. Горелов виступили зі статтями, що оцінюють і роман, і автора в грубому, образливому тоні "Вірша Юрія Живаго" (1946-1955). У добуток увійшли вірші, написані Пастернаком під час роботи над ним. Не всі вони створювалися спеціально для роману, але всі мали з ним внутрішній зв'язок. Вірш "Гамлет" співвідноситься з духовним виглядом головного героя, що наважився затверджувати своє право на внутрішню волю від жорстокої епохи: Але зараз іде інша драма, И цього разу мене звільни У роман включені вірші, що мали автобіографічну основу. Так, наприклад, вірша "Пояснення", "Осінь", "Побачення" були присвячені Ользі Ивинской. Про неї Пастернак писав у серпні 1949 р.

: "У мене була одна нова більша прихильність, але тому що моє життя із Зиной теперішня, мені рано або пізно треба було первою пожертвувати..." По спогадах О. Ивинской, вона познайомилася з Пастернаком в 1946 р., коли початку працювати в редакції журналу "Новий мир". Ситуація, що виникла в особистому житті поета, придбала драматичний характер: в 1949 р. О. Ивинская була арештована.

Пастернак уважав винним у цьому себе, хоча причина арешту була формально інший. Вірша, написані в листопаді-грудні 1949 р., пофарбовані трагічно: Ти - благо згубного кроку, Коли життя тошней недуги, А корінь краси - відвага, І це тягне нас друг до друга.

Вірш "Побачення" нагадувало про минулі зустрічі. Ивинская згадувала, що прочитала його вже в посиланні. У той же час ці вірші передавали характер відносин Живаго й Лари: Ивинская була однієї з жінок, що послужили прототипами образа Лари. У вірші "Август" відбилася драма відносин Юрія Андрійовича й Лари, хоча воно має й конкретно-біографічний зміст: у жовтні 1952 р. Пастернак виявився в лікарні з важким інфарктом, випробував стан безпосередньої близькості смерті й чудо повернення до життя.

Він "зв'язував воєдино випробуване в дитинстві чудесний порятунок 6 серпня 1903 року, коли впав з коня й залишився живий, з почуттям невідворотного кінця, пережитим у лікарні..." Вірш "Бездоріжжя" пов'язане з епізодом повернення Юрія Андрійовича з Юрятина додому. Опис роботи Юрія Живаго над легендою про Егории Хоробрий утримується у вірші "Казка". Вірш "Зимова ніч" прямо перегукується з епізодами життя Юрія Живаго й Лари у Варикино.

"Розлука" нагадує про переживання героя після від'їзду Лари. У той же час вірша вбрали в себе те, що було пережито автором під час арешту О. В. Ивинской в 1949 г. Вірші "Рождественська зірка", "Зимова ніч", "Магдалина" розробляють традиційні євангельські сюжети. Поет, звертаючись до євангельської теми, використав досвід високо ценимого їм Р. М.

Рильке. "Магдалина" Пастернаку перегукується з "Гефсиманским садом" і "Пиетой" Рильке й служить виявленню духовно-морального вигляду Юрія Живаго. Головне в характері співвідношення поезії й прози в романі "Доктор Живаго" було замічено одним з його перших читачів - В. Т.

Шаламовим: "Голосом автора говорять всі герої - люди й ліс, і камінь і небо... Головна сила роману в судженнях про час, що чекає не дочекається слова честі про себе". Із цієї глибокої й точної оцінки треба, що проза Пастернаку написана за законами поезії: у ній очолює ліричний початок - "голос автора". На неї поширюється властивій його ліриці відчуття злиття людини й природи: люди, ліс, камінь, небо в романі, як і у віршах, - рівноправні герої Проблематика й поетика роману.

Роман "Доктор Живаго" не є легким читанням. Багато чого в цьому добутку визначається тим, що перед нами проза поета, насичена способами-символами, наскрізними мотивами, перейнята роздумами про свій час Центральна проблема роману "Доктор Живаго" - долі російської інтелігенції в XX в. Оповідання про головного героя роману Юрії Андрійовичеві Живаго починається із символічної картини: "Ішли і йшли й співали "Вічну пам'ять"..." Ховають мати маленького Юрія, хлопчик гірко плаче на її могилі. Образ "ридаючого хлопчика на свіжій могилі, що простягає руки в оповідання", у листі В. Шаламова відзначений як одна з удач автора Роман написаний про людину, що зуміла у випробуваннях Першої світової війни, у вихрі революції й громадянської війни, а потім в епоху знеособленості зберегти в собі особистість.

Обравши героя, що не втратив незалежності й здатності до самостійного мислення, Пастернак затверджував десятиліттями самоцінність, що заперечує радянською літературою, людини У момент публікації роману в СРСР найбільш гостр і спірній здалося авторське трактування подій революції й громадянської війни. Пастернак зобразив жорстокість і безглуздість громадянської війни, сприйнятої його головним героєм як трагедія Росії. Подібним же чином події в Росії після жовтня 1917 р. оцінювали Блок, Бабель і Булгаков. У поемі "Дванадцять", циклі оповідань "Конармия" і романі "Біла гвардія" була правдиво розкрита страшна реальність братовбивчої громадянської війни

_{»crosslinked«}