Якшина Д. Ректор Альбертини

Якшина Д. Ректор Альбертини. "НОВІ КОЛЕСА Ігоря Рудникова"
Кенігсберг - Калінінград

rudисточник: Література Західної Європи 17 століття - ldquo;прогулкаrdquo; - по селищу Владимирово Багратионовского району. Точней, по селищу Тарау, де сотні років тому народилася та сама Аннушка- Анхен, чиє ім'я ввічнив відомий німецький поет Симон Дах. Хоча можна сказати й інакше: цілком імовірно, що ім'я самого Даха залишилося в століттях, завдяки невигадливій пісеньці про Анхен з Тарау - пісеньці, що для німців (швейцарців, австрійців) однаково, що ldquo;Калинка- малинкаrdquo; для нас

Бог Тор

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - XV столітті вона одержала назву Тарав, що і перетворилося згодом Втарау.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - знатний, впливовий. У перебудованому панському будинку на видному місці красувалася висока ваза з тонкої берлінської порцеляни - подарунок короля хазяїнові будинку

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - ldquo;прекрасної мельничихиrdquo;, що надихнула композитора Шуберта на створення декількох блискучих добутків. У цьому ж будинку жила відома тоді прусская поетеса ермина фон Ольферс- Батоцки.

Але світову популярність скромному селищу Тарау принесли не його сиятельние власники, а племінниця місцевого пастора Анхен Неандер. Вірніше, її світлий образ, створений Симоном Дахом.

Гарбузова хатина

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - університет. В Альбертине Симон Дах вивчав теологію, грецьку й латинську поезію й слил модним поетом, що легко складав витончені вірші ldquo;по поводуrdquo;.

Після університету Дах яке- той час працював домашнім учителем, потім продовжував вивчення наук у Німеччині, періодично наезжая в Кенігсберг, а в 1639 році повернувся остаточно й став професором поезії Альбертини.

Дах по- колишньому писав вірші (його творча спадщина - більше півтори тисяч добутків!), співробітничав з музикантами, входив у поетичне суспільство ldquo;Ревнителів бренностиrdquo;. Члени цього суспільства збиралися в так званому Гарбузовому будиночку (Гарбузовій хатині): крім поезії, вони охоче займалися садівництвом і огородничеством. Зокрема, їх залучало вирощування гарбузів. Вони вирізали на гарбузах свої прізвиська й змагалися, чий гарбуз ldquo;кручеrdquo;. Частіше інших перемагала Дах - рука в нього була легка. Слава його теж була велика: навіть курфюрсти, що мінялися на троні, читали його вірші напам'ять!

В 1656 році Дах був призначений ректором Альбертини, а в 1659 - умер від туберкульозу

П'яний студент

Пісня ldquo;Анхен з Тарауrdquo; була їм написана в 1637 році, у розпал Тридцятирічної війни. І пов'язана з нею була історія, цілком гідна Шекспіра - але на німецький манер

Якийсь Ганс Иоганн Портациус, студент- теолог Альбертини й завсідник пивнушки ldquo;Зелений мопсrdquo;, один раз міцно набрався. Він поскандалил з ким- те зі своїх приятелів - і був з ганьбою вигнана з пивний

Вивалившись на вулицю, він побачив біляве чудо - дівчину, що виходила з Кафедрального собору в супроводі благовидного літнього чоловіка, явно - духовної особи. Дівчина була так гарна, а Ганс Портациус - так п'яний, що він, недовго думаючи, облапив її прямо на вулиці й смачно поцілувався

У сімнадцятому столітті подібне було КОШМАРОМ. Дівчина, зганьблена навіки, розридалася. А її супутник, оказавшийся дядьків (він виховував племінницю після смерті брата) і пастором з Тарау, розлютив... і домігся, щоб нахаби Портациуса посадили втюрьму.

Юнака врятувало від суворого покарання тільки те, що університет, по привілеї, дарованої Альбрехтом, сам здійснював правосуддя... а студентів в Альбертине в роки війни катастрофічно не вистачало. Загалом, ректор витягся Портациуса з міської в'язниці й не став відраховувати з факультету теології. А бедний Ганс не міг забути біляву діву Анхен Неандер. Яка, по звичаях того часу, ldquo;викупала позорrdquo;, сидячи будинку взаперті й ретельно займаючись рукодельем.

Проповідь ldquo;Про любвиrdquo;

Ганс відправився в Тарау - вибачатися, нижайше просити дозволу бувати в будинку й т.д., і т.п. Дядько Анхен виставив його без розмов. І пригрозив відлупцювати ціпком, якщо нахаба, ldquo;опорочивший чесне ім'я племяннициrdquo;, наблизиться до будинку на гарматний постріл. Однак дівчині довівся по серцю відчайдушний студент. Між молодими людьми зав'язалася таємна переписка. Заради скороминущих побачень Портациус приїжджав у Тарау - і навіть урятував Анхен, що ледве не потонула в озері під час купання. Але дядько залишався непохитний: на всі спроби Портациуса посвататися до Анхен він відповідав категоричною відмовою

Тим часом Иоганн Портациус закінчив Альбертину й прийняв пасторський сан. Його проповідь ldquo;Про любвиrdquo;, вимовлена в Альтштадтской кірсі, зробила теперішній фурор

Особливо поетичні рядки, які Портациус мистецьки вплів в ldquo;тканьrdquo; свого пасторського мовлення і які звучали приблизно так:

Хто ніколи в очах улюбленої

Не зрів божественну млість,

Той життя проживши земну, мимо

Любові пройшов, не знаючи неба

Найбільш благочестиві парафіяни, обурившись, покинули службу. Принц Фрідріх Вільгельм, що був присутнім у кірсі, навпроти, виразив повне схвалення. Кілька тижнів у Кенігсберзі і його околицях тільки й мовлення було, що про ldquo;скандальнойrdquo; проповіді пастора Портациуса... А дядько Анхен зненацька зм'якшився - і дав згоду на шлюб. Мотивувавши своє рішення тим, що Ганс - ldquo;хоробрий малийrdquo;, може постояти за себе - і за ту, котру любить

Тричі вдова

Весілля зіграли в Кнайпхофе. Симон Дах, що був у числі запрошених, як весільний подарунок підніс свій вірш, покладений на музику соборним органістом Генріхом Альбертом

Забавно, що мелодія цієї пісні в ХХ столітті знайшла відбиття... у популярному російському романсі ldquo;Крутится, вертиться куля голубой...rdquo; (А романс цей, у свою чергу, був добре відомий радянським глядачам: саме його розспівує актор Борис Чирков у знаменитої ldquo;сагеrdquo; про більшовика Максима.)

Там були рядка патетичні:

Анхен з Тарау - щастя й біль,

Кров моя, плоть моя,

Насолода й сіль...

Минулого й смішні (ldquo;списані з натуриrdquo;):

Будемо задоволені один одним цілком,

Спідницю дарую тобі, капелюх - ти мені...

Були - що звучали як клятва:

Немає слаще раю, чим бути нам удвох,

У царство небесне разом прийдемо...

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - а потім - Ганс умерло

28- літня Анхен, витримавши пристойну жалобу, стала дружиною його спадкоємця, священика Груббера. А через кілька років... овдовіла знову - і знову вийшла заміж. За спадкоємця тепер уже другого чоловіка, пастора Бальштайна. Якого теж пережила

Нібито в трьох шлюбах вона народила тринадцять дітей - і на старості років оселилася в будинку старшого сина, Фрідріха Портациуса, пастора в Инстербурге (Прегельштрассе, 17 - нині вул. Прегольская). Син умер на два роки раніше її. За Анхен наглядала її невістка. В 1689 році 70- літня Анхен умерла, але... почалося її ldquo;життя після жизниrdquo;.

ldquo;Унаследоватьrdquo; сім'ю покійного

Анхен поховали на цвинтар, що незабаром було забудовано. Порох був перенесений на цвинтар на так званій горі Крушкенберг... трохи пізніше знесене (земля знадобилася для греблі на ріці Ангерапп - нині Анграпе). Останки знову ldquo;переехалиrdquo; - тепер на цвинтар, що сьогодні називається в Черняховске ldquo;старим немецкимrdquo; і розташовується на вулиці 22 Січня...

Втім, тіло Анхен, ldquo;тричі вдовиrdquo; священика, давно вже не мало нічого загального з тим образом, що ldquo;гуляв по светуrdquo;, завдяки пісні на вірші Симона Даха.

Містика, та й годі! Самий популярний добуток Даха при його житті слави йому не додала: пісня так швидко прижилася в народі, що як би втратила авторство. І тільки в 1779 році, коли німецький філософ і письменник Гердер видав відому книгу ldquo;Пісні народовrdquo; - куди ввійшла й ldquo;Анхен з Тарауrdquo; - справедливість восторжествувала, ldquo;народнийrdquo; шлягер знайшов творця

Правда, тепер Симон Дах з ldquo;зірки бароккоrdquo; перетворився у творця... однієї пісні. Крім того, хтось Франц Хирш (письменник, що народився в Східній Пруссії) в 1882 році написав роман у віршах ldquo;Анхен з Тарауrdquo;, де прозоро натякнув: мов, Симон Дах сам закохався на весіллі в наречену, саме тому пісня його вийшла такий живий і зворушливої...

Важко сказати, чи було так насправді. Деякі дослідники думають, що Анхен з Тарау зовсім не мала неземну красу, не здатної нікого залишити байдужим. Замолоду вона була гарна як багато немочок. А два наступні шлюби зрілої фрау пояснюються, мов, просто: священик, що одержував прихід померлого ldquo;коллегиrdquo;, зобов'язаний був ldquo;унаследоватьrdquo; і сім'ю покійного, що інакше було б просто не вижити...

Спиною до фюреру

З іншого боку, навряд чи існував закон, здатний ЗОБОВ'ЯЗАТИ парубка (а кожний наступний чоловік Анхен з Тарау був набагато моложе попереднього) женитися на жінці, годившейся йому в старші сестри (а те й... у матері). Якщо тільки це не ЗАКОН ЛЮБОВІ...