Язикове чуття

Сучасна людина усе більше вподібнюється логічному механізму, і головним його психічною властивістю вважається мислення, здатність вирішувати розумові завдання - швидко й безпомилково. Такий погляд, при всіх його достоїнствах, неповний і недостатній, він збіднює можливості, закладені в людині, тому що приводить до недооцінки індивідуальності, особистісних якостей, духовного багатства, миру несвідомого. Це неосяжний мир емоцій - від радості й горя до сприйняття музики, мистецтва, гри світла; це й мир ціннісних орієнтації, любові, моральних цінностей і вибору. До миру несвідомого належить і інтуїція, передчуття. На перший погляд, всі ці процеси не піддаються визначенню.

До числа подібних явищ ставиться і язикове чуття, що забезпечує язикову (мовну) здатність людини. У методиці Ф. И. Буслаєва й К. Д.

Ушинского це дарунок, найбільша цінність Вихідна теза нашого предмета й нашої професії - сприяння оволодінню мовою, рідними й нерідним, його засобами, структурою, закономірностями й правилами, розумінням чужого мовлення, усною й письмової, здатністю думки (внутрішнього мовлення, висловленої чи ні, і її усним і письмовим структуруванням). У цьому складається специфіка мови як навчального предмета. Але, як би по іронії долі, цей широкий діапазон володіння мовою набагато богаче представлений у програмах і методиках нерідних мов, чим рідного. Програми рідної мови, як правило, обмежуються теоретичними відомостями по фонетиці, словотвору, граматиці; у саме останнім часом стали вводити відомості про структуру тексту. Теорія ілюструється прикладами з літератури і їхніх розборів ("розглядом" - по В. П. Шереметевскому).

Немає сумніву в тім, що теорія, і тим більше розбори зразків, впливають благотворно на практику мовлення учнів і як компонент язикового середовища, і як її осмислення И все-таки недооцінюється механізм оволодіння рідним мовленням, неусвідомлене, практичне оволодіння мовою на рівні внутрішніх узагальнень. Тут мається на увазі феномен мовного чуття (Sprachgefuhl - ньому.), що у наші дні або зовсім не враховується в методиці, або висвітлюється як компонент цікавості. При цьому ігнорується той факт, що протягом тисячоріч цей феномен служив єдиним каналом передачі мови новим поколінням, а також стимулом розвитку й ускладнення самої мови - тисяч мов, часом типологически вилучених один від іншого. Феномен чуття вдосконалював також психічні механізми наших предків - творців мови (не крім гіпотез "дарунка слова", по Ф. И. Буслаєву).

Самі язикові системи, неперевершені по складності зв'язку, гнучкості виразних можливостей, постійно продовжують удосконалюватися за рахунок підсвідомих процесів, іменованих язиковою інтуїцією (Нагадаємо, що на рівні підсвідомості, - або несвідомого, - діє також неосяжний мир емоцій, інтуїція в підсвідомості й у побуті; уява й творчість, як і ціннісної, моральні орієнтації, переконання, віра, містять підсвідомі компоненти. Мова й мовлення тут зовсім не виключення.

) Звернемося до сучасних ситуацій, що дозволяють простежити механізми язикового чуття Феномен язикового чуття добре відомий молодим батькам. От сценка.

Алеше рік і 4 місяці. Мама: "Алешенька, хочеш печива?" - "Хочеш", - відповідає Алеша. Лінгвіст скаже: знаковою функцією дієслівного слова Алеша вже володіє, але граматика йому поки не потрібна. Але проходить два місяці, і в подібній ситуації Алеша відповідає "Хочу... ". Звідки в Алеши граматика, як він "прийшов" до форми особи?

Адже ніхто не вчив його... Незважаючи на гадану простоту, явища язикового чуття вивчена поки мало: його природа схована від носіїв, подібно тому як сховані механізми емоцій, інтуїції, тривожності, ціннісних орієнтації, моральних поривів... Дитячу мовлення досліджували в XIX - XX вв. К. Д. Ушинский ( 3-й, незакінчений тім "Педагогічної антропології"), В. П.

Вахтерів, К. И. Чуковський, Е. И. Тихеева, А. В.

Миртов, Л. С. Виготський, відомий лінгвіст А. Н. Гвоздьов ("Питання вивчення дитячого мовлення", 1961), Н. И. Жинкин, А.

М. Шахнарович, С. Н. Цейтлин, Т. А.

Ладиженская. Всі вони якоюсь мірою стосувалися форм і природи язикового чуття, але цілісного розуміння його механізмів все-таки немає до цих пор Не набагато більше 10 років через з'являються й опановують розумами не одних лише педагогів дивні праці К. Д. Ушинского. Він пише в статті "Рідне слово" (опубл.

в 1861 р.: "Мова народу - кращий, ніколи не увядающий і вічно що знову розпускається колір всієї його духовного життя... У скарбницю рідного слова складає одне покоління за іншим плоди глибоких серцевих рухів, плоди історичних подій, вірування, погляду... Мова в той же час є найбільшим народним наставником, що вчив народ тоді, коли не було ще ні книг, ні шкіл... Рідна мова вчить дивно легко, по якомусь недосяжно полегшуючому методу...

" (Педагогічні твори: Б 6 т. - М., 1988. Т. 2. - С. 108 - 111). Блискучі праці Ушинского - навчальні книги "Дитячий Мир", "Рідне слово" (кн. I - III), його теоретичні статті й керівництва для вчителів - це приклад створення саме того язикового середовища, що і опирається на язикове чуття, і формує його. У науку про дитяче мовлення, про шляхи її формування вносить неоціненний вклад В. П. Вахтерів - він першим застосовує статистику й показує процес формування граматичного ладу мовлення до 12-літнього віку. У цьому ж руслі - дослідження Е. И. Тихеевой, А. В. Миртова, Т. А. Ладиженской. Ближче інші підходить до механізмам язикового чуття й дитячої творчості К. И. Чуковський у книзі "Від двох до п'яти" - як виявляється з "Щоденників", опублікованих лише в 90-е роки XX в., кожне нове видання цієї книги він виверял, шліфував і доповнював. Уважав цю книгу особливо важливої - 21 видання при житті автора Самими ранніми факторами становлення язикової особистості є сім'я, сімейні впливи, коло дошкільного дитинства, пізніше - кола, що розширюються, утворення й спілкування. Природно, що в цих процесах суб'єкт піддається різноманітним впливам, і в нього поступово виробляються критерії самоконтролю і язикового вибору - для вирівнювання язикових контактів. У центрі - сім'я, як творець язикового середовища; пізніше - концентричні кола: коло знайомих, дитячий садок, школа - література, театр... Нагадаємо, що уявне мовлення, саме мислення, має щабля глибини, на цих рівнях і протікають процеси формування язикового чуття, таких його інструментів, як внутрішній самоконтроль, орієнтація на адресата й особливе чуття стилю. Більшість дослідників язикового чуття зверталися до дошкільного віку й, отже, як би обмежували його дія ранніми періодами життя і язикового розвитку. Створювалася ілюзія незастосовності закону язикового середовища, що цікавить нас, у школі. Насправді язикова інтуїція "безстрокова" і формується не тільки в дитинстві й не тільки в рідній мові. Це універсальна здатність людини