Забув!

Антон Павлович Чехов Колись спритний поручик, танцюрист і залицяльник, а нині толстенький, коротенький і вже двічі розбитий паралічем поміщик, Іван Прохорич Гауптвахтов, стомлений і замучений жениними покупками, зайшов у великий музичний магазин купити нот - Здрастуйте-З!... - сказав він, входячи в магазин. - Дозвольте мені-з... Маленький німець, що стояв за стійкою, витягнув йому назустріч свою шию й скорчив на особі всміхнений знак питання - Що накажете-з?

- Дозвольте з... Пекуче! Клімат такий, що нічого не поробиш! Дозвольте з... Мммм...

мне-і... Мм... Дозвольте... Забув!!

- Пригадаєте-З! Гауптвахтов поклав верхню губу на нижню, зморщив у три погибелі своє маленьке чоло, підняв нагору очі й задумався - Забув!! екая, прости господи, пам'ять демонська! Так от... от... Дозвольте-З... Мм...

Забув!! - Пригадаєте-З... - Говорив їй: запиши! Так немає...

Чому вона не записала? Не можу ж я все пам'ятати... Так, може бути, ви самі знаєте? П'єса закордонна, голосно так грається... А?

- У нас так багато, чи знаєте, що... - Ну так... Зрозуміло! Мм... Мм... Дайте пригадати...

Ну, як же бути? А без п'єси і їхати не можна - загризе Надя, дочка тобто; грає її без нот, чи знаєте, ніяково... не те виходить!

Були в їй ноти, так я, зізнатися, ненавмисно гасом їх облив і, щоб лементу не було, за комод кинув... Не люблю жіночого лементу! Веліла купити... Ну так...

Ффф... Який кіт важливий!

- И Гауптвахтов погладив великого сірого кота, що валявся на стійці... Кіт замуркотав і апетитно потягнувся - Славний... Сибірський, знати, негідник!… Породистий, шельми... Це кіт або кішка? - Кіт - Ну чого дивишся? Пика!

Дурень! Тигра! Мишей ловиш? Мяу, мяу? екая пам'ять анафемська!…

Жирний, шельма! Котеняточка у вас від нього не можна дістати? - Немає... Гм...

- А те б я взяв... Дружина пристрасть як любить ихнего брата - котів!… Як же бути тепер? Всю дорогу пам'ятав, а тепер забув... Втратив пам'ять, шабаш! Старий став, пройшло мій час... Помирати пора...

Голосно так грається, з фокусами, урочисто... Дозвольте-З...

Кгм... Проспіваю, може бути... - Проспівайте...

oder > [1]... oder... або посвистайте!… - Свистіти в кімнаті гріх... Геть у нас Сідельників свистів, свистів та й просвистелся... Ви німець або француз?

- Німець - Те-Те я по вигляду зауважую... Добре, що не француз... Не люблю французів... Хрю, хрю, хрю... свинство! Під час війни мишей їли...

Свистів у своїй крамниці від ранку до вечора й просвистів всю свою бакалию в трубу! Весь у боргах тепер... І мені двісті рублів повинен... Я іноді певал собі під ніс... Гм... Дозвольте-З... Я проспіваю...

Стійте. Зараз... Кгм... Кашель... У горлі свербить... Гауптвахтов, штовхнувши три рази пальцями, закрив очі й запік фістулою: - Ти-Те-Тім... Хо-хо-Хо...

У мене тенор... Удома я більше всі дишкантом... Дозвольте-З... Три-ра-ра... Кгррм...

У зубах щось застрягло... Тьфу! Насіннячко... Про-про-Уу... Кгррм...

Простудився, повинне бути... Пива холодного випив у биргалке...

Тру-ру-Ру... Всі етак нагору... а потім, чи знаєте, долілиць, долілиць... Заходить етак бочком, а потім береться верхня нота, така розсипчаста...

те-те-ти... рууу. Розумієте? А отут у цей час баси беруть: гу-гу-гу-туту...

Розумієте? - Не розумію... Кіт подивився з подивом на Гауптвахтова, засміявся, мабуть, і ліниво зіскочив зі стійки - Не розумієте?

Жаль... Втім, я не так співаю... Забула зовсім, екая досада! - Ви зіграйте на роялі... Ви граєте? - Ні, не граю...

Грав колись на скрипці, на одній струні, та й то так... сдуру...

Мене не вчили... Брат мій Назар грає...

Того вчили... Француз Рокат, може бути, знаєте, Венедикт Францич учив... Такий потішний французишка... Ми його Буонапартом дражнили...

Гнівався... «Я, говорить, не Буонапарт... Я республік Франце»...

І пика в нього, по правді сказати, була республіканська... Зовсім собача пика... Мене покійний мій батько нічому не вчив... Діда, проказував, твого Іваном кликали, і ти Іван, а тому ти повинен бути подібний до діда своєму у всіх своїх учинках: на військову, пройдисвіт! Пороху!! Ніжностей, брат...

брат... Я, брат...

Я, брат, ніжностей тобі не дозволяю! Дід, до певної міри, кониною харчувався, і ти оной харчуйся!

Сідло під голів собі клади замість подушки!… Буде мені тепер будинку! Заїдять!

Без нот і приїжджати не велено... Прощайте-З, у такому випадку! Вибачите за занепокоєння!… Скільки ця рояля коштує? - Вісімсот рублів! - Фу-Фу-Фу... Панотця!

Це називається: купи собі роялю й без штанів ходи! Хо-хо-Хо! Вісімсот руб... лий!!! Губа не дурка! Прощайте-З! Шпрехензи!

Гебензи... > [2] Обідав я, чи знаєте, один раз в одного німця...

Після обіду запитую я в одного пана, теж немчури, як сказати по-німецькому: «Уклінно вас дякую за хліб, за сіль»? А він мені й говорить... і говорить... Дозвольте-З... І говорить: «Їх либе дих тло ганцен герцен!

» А це що значить? - Я...

я люблю тебе, - перевів німець, що стояв за стійкою, - від всієї сердци! - Ну от! Я підійшов до хазяйської дочки, так так прямо й сказав... З нею конфуз...

Ледве до істерики справа не дійшла... Комісія!

Прощайте-З! За дурною головою й ногам боляче... Так і мені... З дурною пам'яттю лихо: раз двадцять сходиш! Будьте здорові-з! Гауптвахтов відчинив обережно двері, вийшов на вулицю й, пройшовши п'ять кроків, наділ капелюх Він лайнув свою пам'ять і задумався... Задумався він про те, як приїде він додому, як вискочать до нього назустріч дружина, дочка, детишки...

Дружина огляне покупки, лайне його, назве якою-небудь твариною, ослом або биком... Детишки накинуться на насолоді й почнуть із остервенением псувати свої вже попсовані шлунки... Вийде назустріч Надя в блакитному платті з рожевим галстухом і запитає: «Купив ноти? » Почувши «ні», вона лайне свого старого батька, замкнеться у свою комнатку, розреветься й не вийде обідати... Потім вийде зі своєї кімнати й, заплакана, убитим горем, сяде за рояль... Зіграє спочатку що-небудь жалісне, проспіває що-небудь, ковтаючи сльози...

Надвечір Надя стане веселей, і нарешті, глибоко й востаннє зітхнувши, вона зіграє це улюблене: ти-те-те... Гауптвахтов тріснув себе по чолу й, як божевільний, побіг назад кмагазину. - Ти-Те-Те, огого!

- заголосив він, вбігши в магазин. - Згадав!! От саме! Ти-те-Те! - Ах...

Ну, тепер зрозуміло. Це рапсодія Аркуша, номер другої...

Hongroise... > [3]/p> - Так, так, так... Аркуш, Аркуш!

Побий мене бог, Аркуш! Номер другий! Так, так, так... Голубчик! Воно саме і є! Родненький! - Так, Аркуша важко проспівати...

Вам яку ж, originl > [4] або fcilite? > [5]/p> - Яку-небудь! Аби тільки номер другий, Аркуш!

Бідовий цей Аркуш! Те-ти-Те...

Ха-ха-Ха! Насилу згадав!

Точно так! Німець дістав з полки зошит, загорнув неї з масою каталогів і оголошень і подав згорток що просяяв Гауптвахтову. Гауптвахтов заплатив вісімдесят п'ять копійок і вийшов, посвистуючи