Життя пана де Мольера (Михайло Булгаков) Глава 16

Життя пана де Мольера (Михайло Булгаков)
Глава 16

Глава 16. СУМНА ІСТОРІЯ РЕВНИВОГО ПРИНЦА

 Не насилуйте свій талант! Лафонтен 

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - зачіпали його. З перших же днів появи на сцені його комедій, а також маленьких жартів- фарсів, які він ставив поряд з п'єсами великого репертуару, літератори Парижа дружно стали говорити, що Мольер- порожній гаер, не здатний піднятися до дозволу тим у серйозному плані. І таких осіб були десятки. Правда, їм протистояли деякі одиниці, і в число їх увійшов знаменитий і високоталановитий байкар Лафонтен, що став із часом кращим іншому Мольера. Після перших же спектаклів Мольера Лафонтен викликував:

- Ця людина в моєму смаку! - і говорив про те, як чудово Мольер треба природі й правді у своїх добутках.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - наскільки він здатний вічну тему ревнощів, узяту в "Сганареле" комічно, розробити по- серйозному, використавши для цієї мети героя із самого вищого суспільства. Яким- те образом він зумів, працюючи над "Сганарелем", писати героїчну комедію за назвою "Дон Гарсиа Наваррский, або Ревнивий принц".

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - неба, а головним чином для того, щоб вода не капала на цих глядачів, тому що потовк усе- таки протікав, незважаючи на ремонт Ратабона.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - тих витрат, які він поніс при ремонті. А поніс він ці витрати тому, що відпущених на ремонт грошей зі скарбниці не вистачило.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - всіх інших авторів.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - очевидно, улетучились спогаду про те, як у нього шпурляли яблуками, став у вигляді блискучого принца.

Публіка з інтересом приготувалася дивитися новий добуток пана Мольера й прихильно вислухала перший монолог Ельвіри у виконанні Терези- Маркізи Дюпарк. дон, Що З'явився, Гарсиа почав свої пишні монологи про славні небезпеки й про блиск очей донни Ельвіри й про інші піднесені речі. Монологи ці були так довгі, що під час їхня публіка не поспішаючи оглядала й блакитне небо, і золочені ложі Палі- Рояля. Мольер грав, але на серце в нього була смутно: каса дала шістсот ліврів, а театр був далеко не повний. Публіка, нудьгуючи, чекала, що цікаве буде надалі, але з жахом варто зізнатися, що нічого цікавого вона не дочекалася, і вогні згасли над ревнивим принцом при рідких оплесках.

Досвідченим драматургам відомо, що для того, щоб визначити, чи має їхня п'єса успіх у чи публіки ні, не слід приставати до знайомим з розпитами, чи гарна їхня п'єса, або читати рецензії. Є більше простий шлях: потрібно відправитися в касу й запитати, який збір. Це Мольер і зробив, причому довідався, що каса на другому поданні дала п'ятсот ліврів, а на третьому- сто шістдесят вісім і на четвертому- чотириста двадцять шість. Тоді Мольер приєднав до "Дону Гарсиа" переможного "Рогоносця" і одержав сімсот двадцять ліврів. Але потім і "Рогоносець" не допоміг, давши збору чотириста ліврів. І, нарешті, з'явилася на сцену згубна сімка й фатальне в житті Мольера сімнадцяте лютого.

У четвер 17 лютого на сьомому поданні "Дон Гарсиа" дав сімдесят ліврів. Отут уже останні сумніви директора розсіялися: і сама п'єса, і він сам у ролі Гарсиа провалилися остаточно й безповоротно. Він виконував роль принца настільки погано, що ще до сьомого спектаклю став думати про те, щоб передати роль іншому акторові.

Провал супроводжувався тим, чим супроводжується всякий провал драматурга, - дикою радістю недругів, плаксивим співчуттям друзів, що у багато разів гірше ворожої радості, реготом за спиною, жалобними повідомленнями про те, що автор списав, і іронічними саморобними віршиками.

Всю цю чашу Мольер випив, нагороджений за свій політ у вище суспільство й за твір розтягнутої й холодної п'єси.

- Ці буржуа нічого не розуміють у мистецтві! - ричав зовсім несправедливо директор, знімаючи із себе пишне вбрання принца й перетворюючись у той, ким він і повинен був бути, тобто в Жана- Батисту Поклена. Закінчив він кашлем і погрозами, що він зніме в Палі- Роялі "Дону Гарсиа", але поставить його в придворних спектаклях. Міркував він, мабуть, так: кому ж і розібратися в переживаннях принца, як не самим принцам?

Свою погрозу він здійснив через рік, поставивши "Дону Гарсиа" при дворі. Отут він провалився так само, як і в Палі- Роялі. Тоді, уже не вимовляючи нічого, директор Палі- Рояля яке- які вірші з "Дону Гарсиа", які були получше, вирішив перенести в інші свої п'єси, щоб товар не пропадав зрячи, і з тих пор терпіти не міг, коли хто- нибудь заговорював з ним про "Ревнивого принца".