Життя пана де Мольера (Михайло Булгаков) Розділ 1

Життя пана де Мольера (Михайло Булгаков)
Розділ 1

Розділ 1. У МАВПЯЧОМУ БУДИНКУ

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - батька Жаном- Батистом. Сусіди поздоровили Поклена, і в цеху шпалерників стало відомо, що народився на світло ще один шпалерник і торговець меблями.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - зображення апельсинних дерев з акуратно підтятими галузями. По цих деревах ланцюгом тяглися маленькі мавпочки, що зривають плоди. Саме собою зрозуміло, що будинок одержав у парижан кличку мавпячого будинку. І дорого обійшлися згодом комедіантові де Мольеру ці мавпи! Не раз доброзичливці говорили про те, що нічого дивного немає в кар'єрі старшого сина поважного Поклена, сина, що став гороховим блазнем. Чого ж і жадати від людини, що виросли в компанії гримасниц мавп? Однак у майбутньому комедіант не відрікся від своїх мавп і на схилі життя вже, проектуючи свій герб, що невідомо навіщо йому знадобився, зобразив у ньому своїх хвостатих приятельок, що вартували рідну домівку.

Будинок цей перебував у шумнейшем торговельному кварталі в центрі Парижа, недалеко від Нового Мосту. Будинком цим володів і в будинку цьому жив і торгував придворний шпалерник і драпірувальник, Жан- Батист батько.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття -

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - мови затверджували, що нібито Поклен- батько трохи пересолював у змісті відсотків і що нібито драматург Мольер, коли описував противного скнару Арпагона, вивів у ньому свого рідного батька. Арпагон же цей був той самий, котрий одному зі своїх клієнтів намагався в рахунок грошей усучити всяку мізерію, у тому числі набите сіном опудало крокодила, що, на думку Арпагона, можна було привісити до стелі у вигляді прикраси.

Не хочу я вірити цим порожнім вигадкам! Драматург

Мольер не ганьбив пам'яті свого батька, і я не має наміру її ганьбити!

Джерело: Література Західної Європи 17 століття -

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - же, вікнами виходившей на двір, стовпами стояв жирний пил, були нагромаджені стільці, валялися шматки фурнитурового дерева, обрізки шкіри й матерії, і в цьому хаосі возилися, стукали молотками, кроїли ножицями покленовские майстри й подмастерья.

У кімнатах другого поверху, вище прапора, царювала мати. Там чулося її постійне покахикування й шум її гроденаплевих спідниць. Марія Поклен була заможною жінкою. У шафах її лежали дорогі плаття й шматки флорентійських матерій, білизна з найтоншого полотна, у комодах зберігалися кольє, браслети з алмазами, перли, персні зі смарагдами, золотний годинники й дороге столове срібло. Молячись, Марія перебирала перламутрові чітка. Вона читала Біблію й навіть, чому я мало вірю, грецького автора Плутарха в скороченому перекладі. Вона була тиха, люб'язна й освічена.

Більшість її предків були шпалерники, але попадалися серед них і люди інших професій, наприклад музиканти й адвокати.

Отож, у верхніх кімнатах мавпячого будинку расхаживал білявий товстогубий хлопчик. Це й був старший син Жан- Батист. Іноді він спускався в крамницю й у майстерні й заважав подмастерьям працювати, розпитуючи їх про різні різниці. Майстри посміювалися над його заїкуватістю, але любили його. Часом він сидів у вікна й дивився, підперши щоки кулаками, на брудну вулицю, по якій снував народ.

Мати один раз, проходячи повз нього, поплескала його по спині й сказала:

- ех ти, споглядальник...

И споглядальника одного чудового дня віддали в парафіяльну школу.

У парафіяльній школі він вивчився саме тому, чому можна вивчитися в такій школі, тобто опанував першими чотирма правилами арифметики, став вільно читати, засвоїв начатки латині й познайомився з багатьма цікавими фактами, викладеними в "Житіях святих".

Так діла і йшли, мирно й добре. Поклен- батько багатів, дітей народилося вже четверо, як раптом у мавпячий будинок прийшло лихо. Весною 1632 року ніжна мати занедужала. Ока в неї стали блискучі й тривожні. В один місяць вона схудла так, що її важко було довідатися, і на блідих її щоках розцвіли негарні плями. Потім вона стала кашляти кров'ю, і в мавпячий будинок почали приїжджати верхи на мулах, у лиховісних ковпаках, лікарі. 15 травня пухкий споглядальник плакав ридма, витираючи брудними кулаками сльози, і весь будинок ридав разом з ним. Тиха Марія Поклен лежала нерухомо, схрестивши руки на груди.

Коли неї поховали, у будинку настали як би безперервні сутінки. Батько впав у тугу й неуважність, і первісток його кілька разів бачив, як у літні вечори батько сидів один у сутінках і плакав. Споглядальник від цього розбудовувався й тинявся по квартирі, не знаючи, чим би йому зайнятися. Але потім батько плакати перестав і зачастив у гості в якусь сім'ю Флеретт. Отут одинадцятирічному Жанові- Батисту оголосили, що в нього буде нова мама. І незабаром Катерина Флеретт, нова мама, з'явилася в мавпячому будинку. Отут, втім, мавпячий будинок сімейство покинуло, тому що батько купив інший будинок.

_{»crosslinked«}