Зовнішня торгівля Росії: час змін ЗМІСТ

Зовнішня торгівля Росії: час змін

ЗМІСТ

Введення

Перші підсумки реформи ВеС

Можливості подальшого розвитку країни

Конкурентні переваги Росії: плюси й мінуси

Зовнішньоторговельна діяльність

Етапи реформування системи державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності

Висновок

Список використаної літератури

Введення

Зовнішньоторговельна політика Російської Федерації перебуває в стадії формування, поступово оформляється відповідна їй нормативна база. Формування здійснюється в складних умовах ринкової реформи переходу до відкритої економіки, економічної кризи й розпаду сформованих економічних зв'язків. Як відомо, протягом багатьох десятиліть у нашій країні панувала монополія зовнішньоекономічної діяльності, тобто виключне право держави на здійснення всіх видів зовнішньоекономічних зв'язків. Держава здійснювала свою монополію через спеціально створені органи. Зовнішня торгівля проводилася через Міністерство зовнішньої торгівлі (пізніше - Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків) і його галузеві експортно-імпортні об'єднання; міжнародні розрахунки - через Внешекономбанк СРСР. Поступове реформування зовнішньоекономічної діяльності починається з 1986р. Були розширені права державних зовнішньоторговельних організацій, поряд з ними на зовнішній ринок були допущені галузеві, республіканські й регіональні організації. З кінця 80-х років почали одержувати право безпосереднього виходу на зовнішній ринок виробники експортної продукції. Рішучий перелом у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності пов'язаний з Указом Президента Росії від 15 листопада 1991 р. "Про лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності на території РСФСР" . Відповідно до цього указу право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності одержали всі суб'єкти господарської діяльності, незалежно від форм власності, без спеціальної реєстрації. Таким чином, у регулюванні зовнішньої торгівлі й зовнішньоекономічної діяльності в цілому залишається велика кількість невирішених проблем. Можливо, дана курсова робота містить багато фактів, що критикують прийняті й діючі рішення регулювання ВеС, але автор не має права судити про правильність раціонального використання економічних можливостей країни державним апаратом, тому ці факти не слід розуміти як певне відношення до даних проблем. Треба відзначити, що автор схильний уважати, що труднощі й завдання зовнішньоекономічних зв'язків тісно пов'язані із загальним економічним становищем Росії. Тема курсової роботи обрана саме тому, що проблема рівноправної, недискримінаційної участі Росії у світовій торгівлі залишається актуальної, незважаючи на деякі позитивні зрушення

Перші підсумки реформи ВеС.

Тривалий відрив економіки колишнього СРСР від системи ринкових відносин, у рамках якої лише зовнішньоекономічні зв'язки прямо стикалися з ринком, у значній мірі визначив споконвічно випереджальний характер перетворень у зовнішній сфері. Реформа почалася саме з "відкривання" економіки, а не з дійсного руху до ринку. Реальні економічні відносини стали складатися в підприємств не між собою, а із закордонними партнерами. Світовий ринок заповнював відсутність національного. Тим самим був позначений курс не стільки на інтегрування у світову економіку, скільки на "розчинення" вней.

Упор на створення відкритої економіки в сполученні з використанням системи макроекономічного регулювання багато в чому визначив досить тривалий і хворобливий характер подолання Росією етапу кризового розвитку й створення умов для стабілізації

Зовнішня торгівля зіграла на цьому досить суперечливому етапі реформ досить неоднозначну роль. З одного боку, вона стала інструментом реалізації не самої оптимальної моделі переходу Росії до ринкової економіки, одним з каналів "втечі" вітчизняних капіталів за рубіж. З іншого боку, у рамках реально обраного курсу вона об'єктивно з'явилася одним з основних джерел ресурсів для підтримки економіки країни "на плаву" і, крім того, найважливішим інструментом початку інтеграції (нехай недосконалої) більшості її сегментів у систему ринкових зв'язків. Багато в чому за рахунок імпорту було забезпечене рішення однієї із завдань початкового періоду реформ - насичення споживчого ринку країни

У масштабах усього народного господарства зовнішньоекономічна діяльність (ВеД) виступає важливим фактором фінансової стабілізації країни. Надходження від ВеД (митні збори, ПДВ, акцизи, неподаткові надходження) формують значну частку бюджету

Цілком логічно, що до кінця першого етапу реформ у порівнянні з їхнім початковим періодом в 1992р. роль зовнішньої торгівлі в економіці Росії в кількісному вираженні помітно підвищилася. Про цьому, насамперед, свідчить порівняння динаміки ВВП із динамікою зовнішньоторговельного обігу (з далеким зарубіжжям) в 1992-1997 гг. На тлі стійкого падіння ВВП протягом усього періоду зовнішньоторговельний обіг Росії в 1992-1993гг. скорочувався більше низькими темпами. В 1993р. уже відзначений приріст експорту, а з 1994р. відбувається підвищення й звороту, і експорту, і імпорту

Важливим підсумком у розвитку зовнішньоторговельних зв'язків країни з'явилося також стійке позитивне сальдо торговельного балансу, досягнуте переважно за рахунок різкого скорочення так званого централізованого імпорту й збільшення експорту в основному сировинних товарів. Це дозволило значно послабити навантаження на видаткову частину федерального бюджету. Тим самим удалося передумови для виходу в середньостроковій перспективі з найтяжкої валютно-фінансової кризи

Разом з тим на тлі позитивних тенденцій у розвитку зовнішньої торгівлі з усією очевидністю виявилися й негативні сторони:

експорт Росії продовжує носити яскраво виражений сировинний характер. На частку п'яти товарних груп доводиться близько 80% експорту (мінеральна сировина й паливо - 45%, метали - 17, хімічні товари - 8, лісоматеріали - близько 5, сільськогосподарська сировина - 3%) . Відбулося активне "вимивання" зі структури експорту продукції машинобудування - у цей час її частка впала менш чим до 5%, скоротившись у порівнянні з 1991р. більш ніж в 2 рази; стабілізація й ріст експорту відбувалися насамперед за рахунок росту його фізичного обсягу при занижених (щодо рівня світових цін) середніх контрактних цін. За період 1991-1997гг. середньорічні темпи приросту фізичного обсягу експорту склали 7,4%, середні контрактні ціни знижувалися щорічно на 8,5%. Лише в 1997р. ріст середніх експортних цін був вище збільшення обсягу вивозу у фізичному вираженні на 6,4%; збільшення вартісних показників експорту не супроводжувалося адекватним збільшенням валютних надходжень у дохід держави, необхідних для відновлення експортного потенціалу не тільки галузей обробної промисловості, і самого паливно-сировинного комплексу, що поставляє на експорт основний обсяг валютоемких товарів; у структурі імпорту продовжує рости частка сільськогосподарської сировини й продовольства, що збільшилася з 1991р. майже на третину і що перевищила 36%. Питома вага продовольства на внутрішньому споживчому ринку досяг критичного для Росії рівня - 40%; виявилася незахищеність вітчизняних виробників від конкуруючої імпортної продукції по широкому колу товарів споживчого й виробничого призначення, у той час як помітно зріс рівень дискримінації з боку іноземних держав відносно досить широкого переліку експортованої з Росії промислової продукції, у результаті чого країна не тільки обмежена в реальних можливостях поставок своїх цілком конкурентоспроможних нових товарів на західні ринки, але й втратила колишні; в "благополучному" стані зовнішньої торгівлі вже в 1995р. уперше намітилися тенденції, що насторожують, що виявилося в обсягах, що знижуються, її росту, насамперед експорту. Причини цього різноманітні, однак основним фактором, дія якого здобуває довгостроковий характер, є вичерпання в Росії екстенсивних факторів росту експорту основних сировинних товарів, що підтримує стабільність розвитку багатьох галузей промисловості.

Можливості подальшого розвитку країни

На старті радикальних економічних реформ Росія, як і інші держави СНД, виявилася в геоекономическом вакуумі, що спричинило різке скорочення в порівнянні з початком 90-х років обсягів зовнішньої торгівлі, і визначило в цілому вкрай низький ступінь інтеграції країни у світове господарство

Питома вага Росії в міжнародній торгівлі скоротився з 2,5% (без обліку товарообміну з республіками колишнього СРСР) на початку 90-х років приблизно до 1% у сьогодення час

Орієнтація в умовах низького платоспроможного попиту усередині країни багатьох вітчизняних галузей на переважний розвиток господарських зв'язків із промислово розвиненими країнами сприяла, крім того, обважненню структури сировинної спрямованості вітчизняного експорту. Це цілком з'ясовно, оскільки на зовнішньому ринку змогли закріпитися або відновити колишні позиції тільки добувні галузі